Вже майже два роки екс-міністр економіки Богдан Данилишин живе в Чехії. Там він отримав політичний притулок, коли проти нього в Україні порушили кримінальну справу за завдання державі збитків.
Про життя за кордоном він розповів Gazeta.ua.
- Всі звинувачення, що мені пред'являються, є просто політично вмотивованими. В порівнянні з теперішніми ділками і нашими "попєрєдніками", які є одними і тими ж – мене сміливо можна віднести до лику "святих".
Генеральна прокуратура звинувачує вас у наданні збитків державі. Чому?
- Я нікому збитків не завдавав, тому що Мінекономіки нікому гроші не перераховувало. Гроші перераховували замовники, а от проти них ніхто справи не порушував. Мінекономіки погоджувало процедуру закупівель. Які можуть бути збитки по будівництву паркінгу в Борисполі, якщо після моєї відставки уряд Азарова підтвердив правомірність його будівництва тією ж компанією. Утім при тих же коштах кількість паркомісць зменшили на 1000! Так само і по Міноборони. Я торги не оголошував. Вони два рази не відбувалися. Міноборони звернулося щодо погодження в Мінекономіки щодо закупівлі паливно-мастильних матеріалів, бо мали відбутися навчання з військами НАТО. Тому ці 2 млн грн, які були виявлені як перевищення ціни – треба питати у Міноборони, ціни були зареєстровані в установленому порядку. Але потреба була в тому, щоб посадити у в'язницю людей близьких до Юлії Тимошенко і обов'язково академіка, на якого звели наклеп. Я був активним політиком. За 2 роки в мене було більше 50 виступів по телебаченню, майже 150 статей у провідних виданнях. Тому і взялися за мене.
Чому для політичного притулку обрали Прагу?
- Після зустрічі з представниками правоохоронних органів 18 жовтня 2010 року в Посольстві України в Празі, які фактично здали мене чеській поліції, у мене не було іншого вибору. Тоді в Україні склалася ситуація, коли будь-які демократичні норми розвитку перестали бути реальністю. Єдиним шляхом спасіння від переслідувань і фізичного знищення було прохання про надання політичного притулку в країні перебування – тобто в Чехії. Сьогодні ця країна є однією з найбільш дружніх для України. Саме чехи після поразки Національної революції 1917 —1920 років прихистили у себе велику кількість українців, зокрема, відомих політиків, учених, письменників. З Чехією Україна не мала особливих територіальних і національних суперечок, як з Польщею. І зараз цій країні знову судилося виступити гарантом демократичних свобод в Україні. Чехія від імені Європи дала нам перший знак: рух російсько-білоруським шляхом не пробачать.
Чим Чехія відрізняється від України? Що Україна могла б запозичити?
- Чехія чимось нагадує Україну, особливо, коли заглиблюєшся в її природу. За роки постсоціалістичного розвитку – це вже зовсім інша країна. Однак ми близькі як в мовному середовищі, так і за формами світосприйняття. Чехія в усі часи сприяла нашій діаспорі. Хвиля першої післяреволюційної еміграції зробила цю країну одним з вогнищ культурного і політичного життя українців у вигнанні. Завдяки чеському уряду в 1920—1930-х роках в Чехословаччині існували Український вільний університет в Празі, Українська господарська академія в Подебрадах, Студія пластичного мистецтва, Педагогічний університет імені Драгоманова з чотирма факультетами.
Зараз Чехія знову показує приклад дотримання демократичних стандартів. Відповідальне рішення чеської сторони, в будь-якому разі, вже стало історичним прецедентом. Після випадку зі мною – так званого "казусу Данилишина", як його охрестила преса, у влади було два шляхи: схаменутися і, як мінімум, пом'якшити відверто однобоку і реваншистську політику щодо опозиції або ж розвернути нашу геополітику остаточно на Схід, зберігши при цьому з ЄС формально дружні, але холодні відносини. Остання дорога максимально вигідна Росії та проросійському лобі в Україні. При цьому зворотного шляху вже немає. Україні дано чіткий сигнал, і м'яч перекинуто на наше поле.
Що чехи знають про Україну? Якою країною ми є в їхніх очах? Що говорять про нашу чинну владу?
- Багато хто в будинку, де я живу, знають мене, часто пражани вітаються зі мною на вулиці. Чеське телебачення майже кожен день показує сюжети про Україну, час від часу з моїми коментарями, або розповідями про українців. Чехи гарні і привітні люди. До речі - в Чеській Республіці проживає майже 200 тисяч українців, в тому числі в Празі – біля 50 тис. Можливо тому вони дуже цікавляться Україною як державою. Кожного дня на шпальтах місцевих газет з'являються повідомлення про події в Україні. На жаль, вони поки що присвячені політичним подіям – утискам демократії, переслідуванню опозиції тощо. Але є зацікавленість нашою культурою, історією, прагнення розвивати наукові та торговельно-економічні контакти.
Будь-яку країну в світі сприймають через вчинки людей, деколи через дії влади. Тому ми прагнемо показати нашу державу як країну з великою історією і культурою, країну економічних можливостей. Адже держава – вічна, а влада – швидкоплинна.
Чи є у Вас ностальгія за роботою у владі?
- В Україні дискредитоване саме поняття влади і втрачена довіра до неї. Позаяк відбулося зрощування влади і олігархократії.
Утім справжня робота у владі – це дуже відповідальне завдання. Мені випало бути міністром економіки найдовше за всю історію незалежної України. Саме в цей період Україна стала членом Світової організації торгівлі, розпочала переговори про Зону вільної торгівлі з ЄС. Тоді ж створено Раду з питань торгівлі та інвестицій "Україна-США", рада з питань співробітництва з Японією "Кейданрен" та багато іншого. А от падіння ВВП — не вина тодішнього уряду. Все тому, що українська економіка повністю залежала від експорту. Наш уряд не допустив руйнування економіки в умовах світової кризи, а це заслуговує найвищої оцінки.
Під вашим керівництвом розроблялися Загальнодержавна програма розвитку малих міст України, Концепція державної регіональної політики та інше. В якому стані зараз українська економіка?
- Ситуація в Україні - складна як в політичному, так і в суто економічному плані. Я був одним з тих, хто вітав проведення економічних реформ. Реформи теперішньої України — окрема тема. Адже економіка була і залишається нереформованою. Вона і надалі залежить від зовнішнього ринку. Ціни на продукцію металургії вгору — підвищується й ВВП, ціни вниз – туди ж і ВВП.
Окрім того українці знову влізають в боргові зобов'язання, тепер уже перед Китаєм. Це рішення, яке в майбутньому може викликати гуманітарну катастрофу через значну кількість китайців, які можуть прибути в Україну.
Яких же реформ потребує Україна?
- Я з тривогою спостерігаю за тим, що відбувається в Україні як в економічному її житті, так і політичному. Існують досить негативні тенденції, які пов'язані з несприятливими зовнішніми впливами, так і з прорахунками у внутрішній економічній політиці. Відбувається пришвидшення міграції капіталу, стає більш загрозливою проблема глобальних дефіцитів для високорозвинутих країн. Економіка Китаю працює на склад - ознаки перевиробництва підсилює перегрітий ринок іпотеки Через боргову кризу в Греції та інших країнах погіршується економічна ситуація в єврозоні. Практично жодна з причин поточної кризи не була усунена, більше того, до них додався ряд нових. Відчувається уповільнення зростання світової економіки. Внутрішні – ще більш протирічливі. В Україні прослідковується негативний тренд щодо тенденцій зниження обсягів виробництва і посилення дефляційних процесів. За підсумками року можна очікувати зростання ВВП до 2%. До речі, у 2008 році ми мали зростання ВВП 2.3%, хоча тоді вплив світової фінансової кризи був значно жорсткіший і такої міцної владної вертикалі як зараз не було. В цьому зв'язку, основні зусилля держави мають бути направлені на галузі, що обслуговують внутрішній споживчий попит.
Бізнес і суспільство не довіряють владі. Потрібен загальний суспільний консенсус – чистий листок – повна легалізація всіх доходів і рух вперед. Потрібна суспільна довіра – круглий стіл – влади, опозиції – представників громадянського суспільства. В даний час потрібна кардинальна корекція в економічній політиці держави. На жаль, в сучасній владній команді її як розробляти так і втілювати в життя нікому. Навіть розробити реальну програму. Тому їх і скасували. Я не знаю, чому президент допустив скасування розробки Програм розвитку. Він завжди був прихильником програмного принципу. Доцільно, в першу чергу, ліквідувати ряд основних економічних та структурних диспропорцій, які накопичувались в українській економіці ще до початку світової фінансової кризи і залишились невирішеними. Перша - експортоорієнтована низькотехнологічна модель розвитку економіки. Хоча у період світової кризи і відбулось незначне коригування у структурі промисловості, проте ці зміни були спричинені лише дією скорочення зовнішнього попиту. Друга системна проблема - високий рівень навантаження соціальних виплат на економіку країни. Безперечно рівень життя населення України не можна сьогодні порівняти із тим, який існує у розвинутих країнах. Проте продовження тенденції збільшення питомої ваги оплати праці при скороченні частки валового прибутку не тільки спотворить основні макроекономічні пропорції, а також остаточно розбалансує систему державних фінансів та економіки у цілому. Третя системна проблема - критичний стан основних виробничих засобів. На цих напрямах потрібно сьогодні концентрувати основні зусилля влади.
Ви заявили, що будете балотуватися на президентських виборах у 2015 році. Як ви це зробите, для цього ж потрібно повернутися? Ви розраховуєте на те, що влада зніме з вас звинувачення, чи, що на цих виборах переможе опозиція?
- Я б повернувся хоч сьогодні. Але куди? Я чесно завжди працював на державу. Сьогоднішня Україна – розділена, збурена, олігархізована повністю. Це вже інша країна, не та, яку я залишив у 2010 році.
Хочеться усім побажати більше толерантності та послідовності в діях. Мені, як сторонньому спостерігачеві видно, що народ вже ситий по горло теперішніми політиками і партіями. Слід кардинально змінити політичну еліту. До нового парламенту має прийти до 70% нових облич. Тоді можна думати про іншу Україну.
3 
8759
Коментарі
36