Суспільство не може поставити комуністів на їх місце - Небоженко

Пропозиція лідера Компартії України Петра Симоненка змінити герб та гімн України — спроба повернути собі електорат на півдні та сході України. Але таке можливе лише через те, що суспільство занадто слабке, щоб поставити людей з такими заявами на місце. Таку думку сказав в інтерв'ю Gazeta.ua директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко.

На кого розраховані подібні заяви?

- Це апеляція до вух людей старшого віку, які ще не змирилися з фактом існування незалежної України. І зрозуміло, що це для Сходу. Навіть невеликої його частини. У 2002 році ПР повністю забрала цей електорат у комуністів. Тепер вони намагаються надолужити втрачене.

Це не занадто для політтехнології?

- Комуністи говорять про зміну символів держави, бо ніхто не може дати їм здачі. Суспільство слабке і хворе. В кожному організмі при слабкості будь-яка болячка дає про себе знати. Тому вони на повному серйозі починають говорити про символіку, мову. Але чому ми дивуємось з комуністів? В назві Комуністична партія України справжнє тільки одне слово — "партія". Наші комуністи ніколи не приховували, що в них нема батьківщини. Це російські комуністи відмовились від інтернаціоналізму та активно вірять в державну РПЦ, але то комунізм з китайською специфікою — державний. У нас же дійсно радянські люди.

Чому комуністи можуть успішно користуватись такими старими і примітивними гаслами?

- Справа в тому, що ми маємо справу не стільки з нахабним розгулом пострадянського, скільки постмодерну — поєднанням непоєднаного. В жодній країні світу права рука олігархічного капіталізму не розказує про соціальну справедливість. Комуністи говорять про національну символіку, коли весь Київ обвішаний їх дорогими білбордами зі словами "назад до соціалізму". І ніхто не обурюється. Але ж це не значить, що населення Києва, Одеси чи Дніпропетровська таке тупе. Всі просто розуміють: по-перше, комуністи нахабно балуються перед виборами, по-друге, суспільство не може поставити їх на місце.

Коли ми позбавимось цього невеселого політичного постмодерну?

- У наступні два роки чуда не буде. Країна хворіє. Але прийде час, коли 20-літні хлопчики та дівчатка, яких не зможе асимілювати теперішній режим, відмовляться приймати правила гри. Вони не виграють чергові вибори. Ні, я про інше. Вони просто підуть у заперечення - запропонують інші правила для суспільства. Таке не можна передбачити, тому це стане для нас несподіванкою. Одним прекрасним ранком всі ці гасла — "подолаємо руїну","мертва стабільність", "повернемось до минулого" - стануть золою. Одного ж ранку обламалась вся радянська ідеологічна машина. Чому має вижити пострадянсько-постмодерна? Так буде, бо ні комуністи, ні люди Януковича не ведуть Україну в майбутнє. Те, що вони зараз роблять — побиття хворого. Їхня трагедія в одному — вони не можуть його добити.

Чи насправді можлива зміна символів?

- У нас олігархічна республіка. Віктор Янукович почав тиснути на демократію та олігархів. Це погано закінчиться і для Януковича, і для демократії, і для олігархів. Поки все погано тільки для демократії, бо вона повільно помирає. Але, по-перше, влада ще міцно контролюється сильною та жорстокою групою Януковича. По-друге, олігархи не мають нічого проти держави. Тому ніхто не зацікавлений в тому, аби її розірвати чи змінити національні символи.

×