Розпад Росії буде великим потрясінням, яке занурить світ у стан турбулентності

7

Ми вже впритул підійшли до зміни олігархічного ладу. Не може так бути, коли всі ресурси і багатства зосереджені в кількох родинах. Найсмішніше, що олігархи самі не розвиваються. Вони стали супербагатими не завдяки якимось своїм здібностям: не придумали рентгену чи нові форми автомобілів. Більше того, вони не вдосконалюють і не розвивають своє виробництво. Олігархи — не якісні власники. Вони ухопили пиріг завдяки збігу обставин. У 1990-х відбувся величезний обман — так звана приватизація. Відповідно проїдається країна. Зараз Україна — найбідніша країна в Європі.

Зараз у нас дві України. Основна Україна твориться в зоні АТО. Люди, які там були і є, вже мають загострене відчуття справедливості. Думаю, вони стануть центром сили, навколо цих людей буде формуватися якась вісь та нові ідеї.

Мене дивує, що за 25 років незалежності українська політична думка не спромоглася сформувати елементарного — образу майбуття. Жодна політична сила не може притомно пояснити, яку Україну вона бачить. Поміняти кольори на прапорі місцями — це не ідея. А поки що все у нас на такому рівні робиться.

Хоча б про припинення бойових дій і про те, що наші закріпилися на позиціях, на яких вони є. І що відповзла Росія. Але, думаю, такого ніколи не буде, вона завжди над нами тяжітиме. Інша річ, що це має навчити нас існувати з ними на рівних. Ізраїль же співіснує з арабським світом.

Мені здається, що найбільше, чому не вірять і не сприймають президента Порошенка — бо він не покарав винних. Після 25 років наскрізного розкрадання, коли поїли, яка шашіль, Україну, ніхто не засуджений. Не треба розстрілів на стадіонах, але переважна більшість українців хотіла б, щоб винні сіли в тюрми. І це було б уже не бутафорією, як з Насіровим, а це мала б бути перша така одмашка. А раптом що?

Якщо Росія розпадеться - що це змінить? Це не принесе, принаймні зразу, добра Україні, а тим більше, світу. Така величезна територія. Це хаос, потрясіння, світ знову увійде в якусь зону турбулентності.

Нам треба просто ставати сильними, "иначе нас сомнут". Росія нікуди не дінеться — не сяде на корабель і нікуди не відпливе. А розмови про те, щоб завоювати завтра Тулу, а післязавтра Рязань — смішні. Навіщо нам Тула і Рязань?

Письменник Захар Прилєпін з Рязані приїхав в ДНР не так воювати, як піаритися. Каже, що хоче "перебити бандерівців". І іноді у нього прориваєтсья в інтерв'ю, що "дойдем мы до Одессы". Чогось йому в своїй Рязані весь час мариться Одеса.

У цьому якраз і жах ситуації — він типовий росіянин. Ця імперськість російська закладена у російському національному характері. Їм треба Одесу, треба Львів, більше того, їм завжди треба протоки. Про це майже два століття тому мріяв Достоєвський, зараз сучасний Едуард Лімонов тиждень тому у своєму жж дає рекомендації, як гуру: "Надо поссорить Украину с Польшей и надо присмотреться в проливам".

Прилєпін цілком такий самий. Така позиція для росіянина — ознака нормальності: "пульс нормальный, парень здоров".

То наша земля. В ідеалі зберегти і землю, і змінити народ ментально. А це зараз цілком реально: розвернути телевізор, змінити інформаційний контент. Це вже видно на звільнених територіях: діти уже у вишиванках у школи ходять і переходять на українську. Там більшість теж українці.

Але поки що на Донбасі виразка — концентрована вата. Після років війни знайти спільну мову важко. Кров розділяє. Як це зшити, я не знаю. Якби Росія свої мацаки звідти прибрала, все можна вирішити. Махрових і ідейних сепаратистів можна вивезти десь за хутір Михайлівський. З іншими людьми можна знайти спільну мову.