Мовчання гармат. Крихкий мир на Близькому Сході чекає велике випробування

У перші дні миру Ізраїль та ХАМАС чекають, коли хтось із них порушить тишу. Чого бояться і чому це важливо для нас, з'ясовувала Gazeta.ua.

Угода про припинення вогню вступила у дію 19 січня 2025 року. За дві доби до того домовленості були під загрозою зриву, бо Ізраїль і ХАМАС звинуватили один одного у нових вимогах. Ізраїльський прем'єр Беньямін Нетаньягу не зміг зібрати уряд для ратифікації угоди з ХАМАСом. Очільник уряду опинився під тиском міністрів та вулиці, де мітингували як прибічники, так і противники перемир'я. Зокрема, на знак протесту у відставку подав міністр нацбезпеки Ітамар Бен-Гвір. Міністр фінансів Бецалель Смотрич залишився в уряді тільки під обіцянку Нетаньягу повністю знищити ХАМАС. Якщо цього не станеться, він теж вийде з Кабміну. На думку "яструбів", цілей війни не досягнуто, адже угруповання ХАМАС вижило.

Натомість 19 і 20 січня, після того, як ХАМАС передав трьох ізраїльських заручників, Ізраїль звільнив 69 палестинських жінок і 21 дитину. Обидві сторони вітали їх як героїв і героїнь. Історії щасливих возз'єднань заповнили ізраїльські ЗМІ й палестинські пабліки.

Проте за 15 місяців війни зрив режиму тиші здається вірогіднішим за його дотримання.

Тривалість перемир'я на Близькому Сході багато в чому залежить від Сполучених Штатів Америки. "Гармати у Газі замовкли", - так сказав Джо Байден в останні години своєї президентської каденції. "ХАМАС ніколи не управлятиме Газою", - запевнив номінант на посаду радника президента США з нацбезпеки Майк Волтц.

У Газі бойовики вперше за 15 місяців вийшли з підземних тунелів і дістали купу привітань від місцевих жителів. Тому уточнення від Майка Волтца було не зайвим. За його словами, команда Трампа запевнила Беньяміна Нетаньягу, що якщо ХАМАС відмовиться від угоди або зірве її, "щоб би ви не робили, ми підтримаємо Ізраїль".

Хто перший порушить тишу

Водночас спливають неприємні деталі укладання угоди. Так, колишній прем'єр Катару (країни-посередниці) шейх Ахмад бін Джассім Аль Тані написав у соцмережі, що переговори були тривалими тільки через бажання Беньяміна Нетаньягу зберегти свої політичні позиції.

Можливо, ця обставина зумовила скепсис Аль Тані. На його думку, без переоцінки "корінних причин конфлікту" досягнення сталого і справедливого миру в регіоні неможливе. "Це може потребувати зусиль, набагато складніших, ніж бойові дії, оскільки багато хто в регіоні не хоче справедливого і всеосяжного миру", - вважає він. Більша частина армії оборони Ізраїлю і навіть члени кабінету Нетаньягу сподіваються на повернення до війни після обміну заручниками, переконаний незалежний журналіст Гвін Дайєр.

Близкий Схід на трьох?

Найвірогіднішим є другий етап, котрий вимагає повного виводу бійців ЦАХАЛу із Сектору Гази, - вважає він. "Ізраїльтяни сприймуть це як поразку", припустив Дайєр. З іншого боку, є варіант дуумвірату Ізраїлю і Саудівської Аравії в регіоні. З огляду на значне послаблення Ірану, принц-спадкоємець Мухаммед бін Салман може бути більш схильними до такої угоди, що стане дипломатичним тріумфом адміністрації Дональда Трампа.

ХАМАС, у свою чергу, не довіряє ізраїльтянам. Хусити з Ємену кілька разів обстріляли Ізраїль на знак солідарності з угрупованням у Газі. Лідер хуситів Абдул-Малік аль-Хусі пояснив - якщо Нетаньяху порушить режим тиші, то хусити атакуватимуть у відповідь. Оскільки Ємен не є стороною угоди, то формально звинуватити ХАМАС у зриві не буде підстав.

Є питання і немає плану

Як і у рамках мирного процесу по Україні, на Близькому Сході дві проблеми: території та взаємна недовіра.

Згідно з угодою про припинення вогню, сторони мають утриматися від бойових дій протягом 42 днів. ЦАХАЛ залишається на певних позиціях у секторі Гази і на кордоні Гази з Єгиптом. Якщо виникне потреба, "ми швидко і потужно відновимо бойові дії", запевнив Нетаньягу.

Щодо територій, угода була під загрозою зриву через суперечку про присутність ізраїльтян у Філадельфійському коридорі. Підрозділи ЦАХАЛу неохоче вийшли з густонаселених районів Гази.

Сторони і 19 січня грали на нервах: Ізраїль затяг припинення вогню, а ХАМАС - видачу заручників.

Громадсько-правова компанія NDR (Німеччина) звертає увагу, що у Нетаньягу не має плану мирного існування Гази, а "ХАМАС усе ще існує і навіть набирає нових прибічників", відсутнє політичне врегулювання по Газі".

Загрози стабільності

За аналогією, таке ж хитке перемир'я можливе і в Україні, але перспективи його туманні - через те, що військова міць Росії не буде знищена або підірвана. З огляду на позицію Кремля, загроза для Києва залишиться постійною. Єдина надія Ізраїлю, як і, гіпотетично, України, - на стримування агресора зовнішніми потужними силами. У випадку Близького Сходу - це США і Саудівська Аравія, Єгипет і Катар.

Перший етап цілком може бути реалізований, а що далі - невідомо. На 16 день перемир'я має стартувати другий етап, контури якого наразі невідомі. Другий етап передбачатиме відмову однієї зі сторін від своїх базових вимог. Для Ізраїлю це усунення ХАМАСу від влади, водночас угруповання наполягає на протилежному. Якщо ізраїльська сторона поступиться, то ХАМАС отримує панування на прикордонних територіях і тисячі звільнених бойовиків. Якщо ХАМАС не поступиться, то війна спалахне знову.

"Це і визначить, хто зазнав найбільшої невдачі, або війна відновиться, або буде поставлено три крапки. Сподіваємося, стратегічні інтереси держави не будуть поставлені під удар, якщо ХАМАС залишиться при владі. Через кілька років це буде дуже серйозна сила", - прогнозує ізраїльський військовий оглядач Давид Шарп.

Трампа "нагнув" ізраїльський уряд і нав'язав цю угоду, щоб гарно увійти у Білий дім, тому ми можемо з високою вірогідністю говорити тільки про перший етап, погоджується й ізраїльський політолог Михайло Пелліверт. "Перемога над ХАМАСом буде лише тоді, коли у Палестині з'явиться влада, котра не буде по-людожерськи налаштована до ізраїльтян і хоча б припустить формат добросусідського існування. У найближчому майбутньому такого не проглядається. Треба визнати, Ізраїль припустився прорахунків, навіть не спробував запропонувати владну альтернативу сектору Гази, а це треба було зробити, для цього в Ізраїль була симпатія світового співтовариства, США і симпатії поміркованих арабських країн", - вважає він.

Нині ж більшість ізраїльтян не здатні відповісти на запитання що таке "повна перемога", але конкретне бачення цього є у політичних "яструбів".

×