Заяви про "швидкий мир" до січня 2027 року можуть виявитися дипломатичною пасткою, де справжні вимоги Кремля залишаться прихованими. Поки Білий дім намагається закрити українське питання до початку роботи нового Конгресу, російський диктатор Володимир Путін імітує готовність до переговорів, аби виторгувати для себе максимальні поступки.
Чому пропозиції президента США Дональда Трампа можуть стати прихованою загрозою для нашого суверенітету, якої розплати боїться очільник США після 2028 року та чому найближчі дні будуть сповнені більше розчарувань, ніж сюрпризів - пояснив політтехнолог Олексій Голобуцький, передає Gazeta.ua.
Пастка "кульгавої качки" та розкол у Трампа
"Кажуть, Трамп зараз - "кульгава качка". Це абсолютно не відповідає дійсності. Президент США має достатньо повноважень, щоб як мінімум псувати нам життя. Це не означає, що він буде це робити - жодної вигоди не бачу. Та через півроку розпочнеться серйозна війна між кандидатами у президенти від Республіканської партії", - пояснив експерт жорсткі рішення, які готує чинний господар Білого дому.
Ці рішення Трамп поки лише готує
Але ці рішення Трамп поки лише готує. Олексій Голобуцький припускає, що держсекретар США Марко Рубіо піде з посади. Хоча сам посадовець це спростовує, імовірно, це лише дипломатичний політес. Водночас останні заяви віцепрезидента США Джей Ді Венса входять у пряме протиріччя з лінією Трампа, хоча це й не означає відкритого протистояння з президентом.
Політтехнолог пояснює такий хаос намаганням Трампа забезпечити збереження своєї спадщини після 2028 року, для чого Республіканській партії потрібен "правильний" кандидат у президенти.
Тінь Обами та фінал у стилі Берлусконі
Звісно, для Трампа найкращий сценарій - це сам Трамп. Однак він усвідомлює: навіть якщо американські суди теоретично дозволять балотуватися на третій термін, Демократична партія висуне 44-го президента США Барака Обаму, який залишається надзвичайно популярним політиком, і переможе.
Америка більш серйозна країна
"Зважаючи, які він справи залишить у 2028-му, бажано мати наступником республіканця і лояльного до Трампа, який дасть йому спокійно відійти від справ. Ми пам'ятаємо, як закінчувалося життя у того ж самого активного політика Берлусконі (Сільвіо Берлусконі - чотириразовий прем'єр-міністр Італії. - Gazeta.ua). Те саме чекає і на Нетаньягу (Біньямін Нетаньягу - прем'єр-міністр Ізраїлю. - Gazeta.ua), тому він не хоче йти із влади. Америка більш серйозна країна. Тут не виходять такі варіанти, щоб сидіти на посаді президента вічно", - пояснив експерт.
Довідково: чим закінчив Сільвіо Берлусконі
Сільвіо Берлусконі очолював уряд Італії впродовж чотирьох каденцій (1994–1995, 2001–2005, 2005–2006, 2008–2011 роки). У 2013 році його засудили за податкові махінації в його медіаімперії Mediaset. Зважаючи на поважний вік (77 років), чотирирічний термін ув'язнення замінили на один рік виправних робіт: колишній прем'єр раз на тиждень прибирав у будинку для літніх людей під Міланом. Берлусконі відкрито називав себе "другом Путіна" та виправдовував російську агресію проти України.
Двомісячний ультиматум і прихована загроза для Києва
У зв'язку з цим Голобуцький очікує, що позиція Дональда Трампа щодо України стане поміркованішою. Однак "вікно можливостей", яке він відкриває Путіну, містить серйозні пастки для Києва.
План міститиме інші вимоги
"Якщо Росія хотіла би домовлятися - вона би домовлялася. Наразі це більше виглядає як імітація, щоб ще більше виторгувати у Трампа, який у вразливій ситуації, не даючи нічого. Проблема в тому, що ми достеменно не знаємо, чого хоче Путін. Є різниця між знищенням та окупацією. Залишається 2 місяці, поки у Трампа і республіканців є ця влада. І якщо Путін і цього разу не погодиться, із 3 січня 2027 року буде інша політика. Але тут і інша ситуація. Пропозиція, котра з формальної точки зору може виглядати як вигідніша для нас, наприклад, не міститиме вимоги віддати Донбас. Натомість план міститиме інші вимоги, які не будуть виглядати для Трампа і демократів небезпечними, але будуть такими для нас апріорі. І це буде величезний ризик на майбутнє", - підсумував політтехнолог.




















Коментарі