Мандат або окоп: чи стане Верховна Рада "штрафбатом" Банкової?

"Або працюєте, або - на фронт". Ця фраза президента України Володимира Зеленського, кинута в бік нардепів, на кілька днів стала головною темою обговорень. Погроза покарання депутатів передовою викликала емоційний вибух: одні аплодували, інші - жахнулися від дискредитації армії.

Але що стоїть за цією риторикою насправді: державна потреба чи спроба приховати найглибшу кризу парламенту за останні роки - розбиралася Gazeta.ua.

Пряме порушення чи політичний блеф?

Юристи відреагували миттєво. Згідно з Конституцією, виконавча влада не може диктувати умови законодавчій.

"Погрози "відправити на фронт" можуть розцінюватися як порушення Конституції та тиск на депутатів. Рада - це не помічники президента і не КПРС. Ми обирали їх, щоб вони мали власну думку", - зазначає адвокат Станіслав Ліфлянчик.

Ба більше, щоб мобілізувати нардепів, треба змінити закон. А зробити це можуть лише... самі депутати. Тож обговорити таку ідею президент може, але далі розмов справа не рушить.

Пророцтво Арахамії: від єдності до примусу

Проблеми з керованістю парламенту не стали сюрпризом для верхівки "Слуги народу". Ще у 2023 році голова фракції Давид Арахамія бачив корінь біди у поступовому розколі єдності. Монобільшість, яка колись працювала як годинник, почала давати збої.

Починаючи з 2024 року, "СН" дедалі частіше змушена шукати голоси серед "ситуативних союзників" - колишніх представників ОПЗЖ та міноритарних груп.

"Турборежим" розколу: куди зникла монобільшість?

Криза, яку ми бачимо сьогодні, була прогнозована ще торік. "Слуга народу" фактично втратила статус монобільшості. Період "турборежиму", коли закони ухвалювалися пачками, залишився в ностальгійних спогадах 2019-го.

Сьогодні Офіс президента повністю замкнув цикл існування Ради на власних рейтингах. Але рейтинги падають, і збирати голоси стає дедалі важче.

"Президент намагається підмінити проблему власної парламентської кризи воєнною риторикою. Банкова має чесно відповісти, чому монобільшість втратила керованість", - вважає член профільного комітету Ірина Фріз.

Таємні закони та страх перед НАБУ

Зеленський нарікає: опозиція не голосує за "ключові" закони для МВФ. Але які саме? Опозиціонери запевняють: за важливі реформи голоси завжди є. Проблема в іншому - у "підливі", яку намагаються просунути під соусом вимог партнерів.

Перший заступник голови фракції "СН" Андрій Мотовиловець визнає: депутати просто бояться.

"Головна причина провалів - страх перед НАБУ та САП. Депутатів викликають на допити, запитують, чи не примушує їх керівництво голосувати. Утома, розгубленість і страх призвели до того, що аргументи більше не працюють. Плану виходу із ситуації немає", - констатує він.

За його словами, якщо раніше він міг розраховувати на 180 надійних штиків від "Слуги народу", то нині реальне "ядро" фракції скоротилося до 111 людей. У таких умовах виконувати міжнародні зобов'язання стає фізично неможливо.

За даними співрозмовників, близько 40 "слуг" вже зараз розглядають можливість скласти мандати.

Податки як яблуко розбрату

Ймовірно, "каменем спотикання" стало підвищення податків. Влада переконує, що цього вимагає МВФ. Проте експерти кажуть інше.

"Фонд наполягав на боротьбі з корупцією та ліквідації контрабанди на митниці. Натомість влада обрала шлях тиску на малий бізнес. Звісно, такі проєкти не знаходять підтримки в залі", - пояснює Станіслав Ліфлянчик.

Для Банкової ситуація зручна: якщо непопулярні закони не проходять, можна звинуватити "несвідомих депутатів" перед західними партнерами, зберігаючи власний рейтинг.

Політичні рахунки та тінь диктатури

Найнебезпечніше в цій історії - ризик використання ТЦК як інструменту політичного тиску. Якщо мобілізація стає інструментом боротьби з незгодними мерами, суддями чи депутатами, це викликає побоювання щодо можливих зловживань.

"Парламент втратив суб'єктність. Усі рішення приймаються на Банковій і надсилаються у ВР як у нотаріальну контору. Це не мотивує депутатів працювати "кнопками", - резюмує нардеп Олексій Гончаренко.

Підсумок простий: виборів під час війни не буде, тож нинішній Раді доведеться працювати. Але чи матимуть вагу закони, ухвалені під шантажем та залякуванням? Україна бореться за демократію, а вона починається саме з поваги до інституцій, якими б недосконалими вони не здавалися.

×