Майбутнє альянсу в руках учасників Мюнхенської конференції

62-га Мюнхенська безпекова конференція, яку часто називають "Давосом із гарматами", проходить у критичний момент для трансатлантичного альянсу.

Сполучені Штати ніколи не вимагали від Європи стільки, скільки зараз, а Європа - ніколи не очікувала від США так мало, зазначає Майкл Б. Фроман, президент Ради з міжнародних відносин, у колонці для The New York Times.

Конференція, що стартувала у п'ятницю, окреслює два можливі шляхи розвитку: перший - довготривале перезавантаження НАТО зі сильною, самостійною Європою, здатною захищати себе, при збереженні партнерства зі США; другий - поглиблення суперечок між континентом та Америкою щодо цінностей, національних інтересів та розподілу зобов'язань. Другий сценарій загрожує хаотичним розривом альянсу, що підірве безпеку як Європи, так і США.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рубіо скасував зустріч із Зеленським та лідерами НАТО в останній момент - ЗМІ

Американська позиція останніх років додала напруження. Минулого року віцепрезидент Джейді Венс фактично оголосив кінець звичних трансатлантичних відносин, звинувачуючи Європу у відступі від фундаментальних цінностей. Пізніше Стратегія національної безпеки США 2025 підтвердила цей курс, закликаючи підтримувати "патріотичні європейські партії". Напруга посилилася після заяв Дональда Трампа у Давосі про "недостатню вдячність" Європи за роль США у Другій світовій війні та сумніви щодо оборонних зобов'язань континенту.

На конференції США представляє держсекретар Марко Рубіо, який має шанс визначити тон подальшої співпраці. Американці наголошують: навіть зі скороченням власної ролі у гарантуванні безпеки Європи, Вашингтон повинен залишатися ключовим гравцем у протидії російській агресії та підтримці України, зміцненні східного та північного флангів НАТО, а також у військово-промисловому партнерстві.

Для Європи головним викликом залишається створення стратегічної автономії, яку просувають президент Франції Емманюель Макрон та голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн. План передбачає єдиний ринок капіталу, загальноєвропейську інноваційну екосистему та спільну оборонну промислову базу. Але реалізація цих ідей ускладнюється національними вузькими інтересами, бюрократією та потребою політичних компромісів.

Обіцянки збільшити оборонні витрати недостатні. Європейські держави мають інтегрувати оборонну промисловість, вкладати у підготовку та озброєння військових і адаптуватися до континенту з потужною німецькою армією. Німеччина вже посідає четверте місце у світі за оборонними витратами.

Конференція ризикує стати лише майданчиком для гучних заяв без реального прогресу. У час, коли мирний період для Європи завершився, континент ще намагається говорити мовою діалогу, тоді як правила гри давно змінилися.

×