Геноцид у Руанді 1994 року залишається одним із найважчих моральних випробувань для всієї гуманітарної системи. Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) залишився в країні й намагався рятувати життя, але свідомо не називав те, що відбувалося, геноцидом, щоб не втратити операційний доступ. Такий вибір став основою претензії, яка переслідує організацію досі: чи може гуманітарна присутність виправдати відмову від публічної правди? Короткостроково мовчання може сприйматися як спосіб зберегти можливість працювати. Але в довгостроковій перспективі воно залишає жертвам і суспільствам відчуття, що міжнародна структура бачила злочин, але не назвала його своїм іменем.
Про це у статті для "Українських новин" пише журналіст Олександр Мазур.
У 2022 році президент України Володимир Зеленський та правозахисники розкритикували ефективність комітету Червоного Хреста. Ключовим тестом для організації стало питання доступу до українських військовополонених (POWs) в Оленівці у липні 2022 року, де загинули десятки українських полонених. Тоді МКЧХ не потрапив на місце трагедії й не зміг промоніторити умови утримання вʼязнів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У МЗС назвали "ганьбою" реакцію Червоного Хреста на удари Росії по енергетиці України
Але в установі не зробили висновків. Навпаки, у 2022 році спробували відкрити офіс МКЧХ у російському Ростові-на-Дону. У Києві це назвали легітимацією депортації українських громадян.
Зі свого боку Міжнародна Федерація ЧХ (IFRC) звинуватила російський Червоний Хрест у тісному зв'язку з Кремлем, підтримці програм на окупованих Москвою територіях Донеччини та Луганщини, а також у зв'язках із табором "Артек" в окупованому Криму.
Сумнівна діяльність МКЧХ і в окупованому до 2023-го Вірменією азербайджанському Карабаху. Баку неодноразово порушував питання правомірності місії Червоного Хреста в м. Ханкенді. Тоді оперативні співробітники МКЧХ укладали прямі угоди з невизнаним сепаратистським режимом у Карабаху, а тексти цих домовленостей не розкривалися Азербайджану, частиною якого, за міжнародним правом, карабаський регіон залишався навіть окупований проросійськими сепаратистами.
Інший епізод: у 2019-му співробітники МКЧХ поширили фото з винного фестивалю в Тузі, що сприймалося як легалізація економічної діяльності в регіоні, незаконної з погляду міжнародного права.
До осені 2020-го ставки змістилися до військових питань. Коли азербайджанські сили просувалися до м. Фізулі, МКЧХ закликав надати гуманітарний доступ до оточених вірменських військ. Військові аналітики трактували ці запити як інструмент тактичного затягування, це дозволяло відстежувати переміщення військ і зчитувати зміни в діях Азербайджану.
Руанда показала, що присутність на місці не завжди означає моральну ясність. Можна рятувати окремі життя і водночас уникати слів, необхідних для розуміння масштабу злочину. Саме ця дилема повертається в сучасних конфліктах, де Червоний Хрест знову обирає мову обережності. Якщо мовчання стає умовою доступу, суспільства мають право питати, чи не перетворюється доступ на виправдання відмови від правди.
69% українців переконані, що Росія прагне або фізичного геноциду українців, або знищення української нації та державності. Про це свідчить опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).
Загалом 83% опитаних вважають, що цілі Росії виходять за межі Донбасу і здебільшого йдеться про повне підкорення або знищення України.
6 
8759
Коментарі