Активіста Майдану 50-річного Юрія Вербицького поховали у п'ятницю, 24 січня, на Личаківському цвинтарі в центрі Львова. На похорон зійшлися понад п'ять тисяч львів'ян.
— Його тіло зрання привезли у закритій труні. Кажуть, так кати познущалися, що важко впізнати. Юра красень був, — сусідка Вербицького Марія Андріївна, 74 роки, плаче на подвір'ї греко-католицького храму в мікрорайоні Сихів. Сльоза замерзає на щоці.
— Учора мер Андрій Садовий виступив по телевізору, що поховають на Сихівському кладовищі, — продовжує Марія Андріївна. — Але, видно, народ обурився. То виділили місце на Личакові. Часто його бачила, як вигулював собаку. Він з інтелігентної сім'ї. Батько був учений, а діда вивезли на Сибір, бо викладав в українській школі. Мабуть, у могилі перевернувся, коли побачив, що онука при незалежній Україні закатували.
Після школи Юрій закінчив факультет геодезії Львівського політехнічного інституту. 20 років працював у відділі сейсмічності Карпатського регіону в Інституті геофізики Академії наук. Вивчав землетруси. Виховував доньку Уляну, 25 років, від першого шлюбу. В другому дітей не мав.
— Ніколи й мухи не скривдив, — каже колишня дружина Ірина Вербицька, 40 років. — Друзі йому подарували собаку ердельтер'єра. Юра його на честь альпінізму Альпиком назвав. У гори брав. Дуже були схожі — обидва добрі. Коли поїхав до Києва, Альпика брату Сергієві віддав.
Церква переповнена, люди стоять за воротами. Прийшли матері з немовлятами, люди на милицях. На руках та сумках мають синьо-жовті стрічки. На катафалку повісили портрет із чорною стрічкою та написом "Вбитий владою".
— Кров Юрія кличе про помсту до неба. Причетні до вбивств героїв не можуть розраховувати на спокійне сумління. Вони схожі на Каїна, який вбив свого брата Авеля. У них рано чи пізно заговорить совість. Будуть намагатися її заглушити алкоголем, наркотиками, але їм це не вдасться, — виголошує митрополит Львівський Ігор Возняк, 61 рік.
Активістів Майдану Юрія Вербицького й Ігоря Луценка невідомі викрали з очного відділення Жовтневої лікарні. 22 січня тіло Юрія знайшли у лісі біля села Гнідин Бориспільського району на Київщині.
— Його дуже понівечили. Кинули голого помирати на 10-градусному морозі. На одязі були залишки скотчу, яким зв'язували руки, — розповідає товариш 46-річний Роман Глов'як. — 2007 року Юрій підіймався на гору Дихтау в Кабардино-Балкарії. Зірвався і розтрощив ногу. Дві доби його спускали з гори, три доби везли до Львова. Ні разу не поскаржився, вмів терпіти біль. Луценко розповідав, що викрадачі бісилися, бо Юра українською говорить. Казали: "Мы не понимаем". Юра відповідав: "Це ваші проблеми".
Прощання триває 5 год. До кладовища людей везуть 20 автобусів, їх надала міськрада.
— На Майдані я була черговим лікарем, — розповідає дорогою жінка років 35, із косою до пояса. — У Юрія було трохи травмоване око. Луценко зателефонував товаришеві. Той відвіз їх до лікарні. "Беркутівцям" легко вдалося їх вичислити. На Майдані всі телефони прослуховуються.
Вербицького ховають неподалік могили композитора Ігоря Білозора. Труна вкрита національним прапором. Люди співають гімн.
— Перед Йорданом розмовляли з Юрою по скайпу. Я його просив, аби приїхав на вечерю. Він відмовився: "Не можу. Точка неповернення перейдена. Або влада знищить нас, або ми її", — розказує брат Сергій.
Гроші, зібрані людьми на похорон, родина віддала на потреби Майдану.
Влада хоче списати смерть на тітушок
Люди обурені, що у Міністерстві внутрішніх справ не називають справжньої причини смерті Юрія Вербицького. Там говорять, нібито помер через переохолодження, не згадують про травми.
— Коли знайшли тіло Юрка, до мене вийшов криміналіст і сказав, що він замерз. Цей експерт був купленим з потрохами, — розповідає кум загиблого Роман Миханів, 50 років. — Я бачив Юрка роздягнутого. На ньому не було живого сантиметра. Голова розбита. Руки сині від кінчиків пальців до шиї. На ногах — сліди від побоїв палицями, ребра повилазили. Тільки дільничний Гнідина, де Юру знайшли, сказав правду: "За свою діяльність іще не бачив такої покаліченої людини". Тепер влада хоче списати його смерть на тітушок, бандитів.
4 
1
Коментарі