— За останній рік Тимошенко потрохи виходить на позицію лідера, — говорить соціолог 65-річний Євген Головаха. — Проблема в тому, що виборці не визначилися з новими політиками. Перебирають зі старої когорти.
— У Юлії Володимирівни завжди був стійкий електорат, 10–12 відсотків. До них додаються протестні, "аби не за діючу владу". Зникли Яценюк і Кличко. Їхні виборці не знають, за кого голосувати, — продовжує Євген Іванович. — Однак це вибори — віртуальні, а не реальні. Серйозні висновки зараз робити важко.
Підтримка Порошенка за останній рік зменшується. Кілька місяців тому мав близько 20 відсотків. У нас завжди так. Ця закономірність відтворюється з 1992‑го. За спадом електоральної активності Порошенко йде шляхом Ющенка (за п'ять років президентства той утратив 46,5% голосів. — ГПУ). Цей процес — невідворотний для України. Суспільство має централізоване уявлення про владу, коли за все відповідає перша особа.
— Президент відповідає за все, що відбувається в країні. Якщо щось не так, його рейтинг падає, — розповідає 64-річна Ірина Бекешкіна, директор фонду "Демократичні ініціативи".
— Але питання — чи є альтернатива Порошенку, якщо вибори відбудуться незабаром? За Кучми покращувався рейтинг Ющенка, Януковича й Тимошенко. Нині зростає рейтинг Тимошенко й Садового. Вони можуть вийти у другий тур виборів. Експерти говорять про позитивні моменти в роботі Порошенка на внутрішньому фронті, — додає Ірина Ериківна. — Активної війни зараз немає. Армію створили з нічого. Проте провалів більше — економічне збідніння, кадрові призначення.
З-поміж українських президентів лише Леоніда Кучму переобрали на другий термін. Потрапив туди з комуністом Петром Симоненком. Інші більш як одну каденцію не працювали. Та Кравчук і Янукович навіть її не добули.
2 
1
Коментарі
1