У День Незалежності Порошенко має розповісти, чому Росія досі наш партнер

Питання не в тому, що говорить президент, а в тому що він робить. Ми знаємо, чого варті слова наших політиків — нічого. Маємо велику інфляцію публічних виступів узагалі. Більшість українців хочуть від Петра Олексійовича не почути, а побачити.

Наприклад, реальну боротьбу з олігархами. Вони вже зовсім знахабніли. В умовах війни вся країна змушена на них працювати. Всі ці олігархічні проекти в енергетиці, схема "Ротердам +" (ціна на вугілля, яку закладають ТЕС у вартість електроенергії, встановлюється на біржі в Роттердамі. — ГПУ) і так далі — це легітимізоване крадійство на очах цілої країни. В усьому світі проблеми вирішують за рахунок найзаможніших громадян, а в нас — за рахунок найбідніших.

Українці хочуть побачити, що країна реально воює за свою незалежність, а не імітує війну. Незважаючи на підвищення зарплат, тисячі звільняються з лав Збройних сил. У людей знищують мотивацію. Вони прийшли воювати, а їм це забороняють. Змушені, як та мішень, сидіти під пострілами російських гармат.

Хочуть бачити, що країна перестане торгувати з агресором. Останні роки РФ залишається найголовнішим торговельним партнером. Це ж абсурд. Досі не розірвані й дипломатичні відносини. Це мінімум, який має робити країна — жертва збройного нападу.

У Росію на заробітки їздять два мільйони українців. Зрозуміло, що в цих людей рівень національної свідомості, як у інфузорії. Але ж держава тут має виконувати свої регулятивні функції. Та й в Україну спокійно проїжджають громадяни РФ. Серед них велика кількість шпигунів, агентів, диверсантів і провокаторів. Російський бізнес володіє значною частиною української економіки, зокрема стратегічно важливими галузями.

От про це хотілося почути від Порошенка 24 серпня. Те, що президент навчився вимовляти "Слава Україні — Героям Слава", звісно добре. Але бажано, щоб за цими словами з'явилася якась реальність.

Порошенко, нарешті, має припинити бути бізнесменом. І стати президентом. Із державним, а не "бізнесючим" мисленням. Тоді в нього з'являться шанси на переобрання.

Сумнівно, що людина, яка не зробила всього за чотири роки своєї каденції, зробить це за останній.

×