
— Чем вызван интерес к моей персоне? — дивується екс-нардеп 55-річний Валерій Баранов. Схрещує руки на грудях і спирається на спинку крісла.
У попередньому парламенті "литвинівець" Баранов очолював бюджетний комітет. Він погоджує розподілення десятків мільярдів гривень. У Раді його вважають "найкрутішим". Восени 2012-го Валерій Олексійович балотувався по мажоритарці в Бердянську Запорізької області. Програв. Зараз працює радником голови Верховної Ради. Займає невеличкий кабінет у будівлі парламентських комітетів. Йому допомагає секретарка, яка сидить у крихітній кімнатці без вікон.
У кабінеті на столі два ноутбуки. Один ввімкнений. У кутку — маленький холодильник із наклейкою "зроблено в Італії". Баранов говорить російською.
Україна посіла 152-ге місце в рейтингу 183 найкорумпованіших країн і опинилася біля африканської Уганди. Як ми скотилися до такого?
— Ми жили в координатах соціалізму, зі своїми правилами та механізмами. 1991 року перейшли в ринкові відносини. Система — інша, а механізм управління залишився той самий. Друга, і найважливіша, проблема — це свідомість суспільства. Середній українець вважає, що йому всі винні, причому безплатно. Так його привчили. І третя кричуща проблема — наша правоохоронна жандармська система, що знищує ініціативу тотальними перевірками. В Європі від трьох до шести прокурорів на 100 тисяч населення. У нас — 20. І всі шукають собі роботу, яку треба показувати. Чим? Кількістю розкритих "злочинів", штрафами. А принцип має бути простий: до будь-якої фірми може зайти лише податківець, і більше ніхто. Міліції, прокуратурі там нема чого робити.
Які ще причини такого стану економіки?
— Катастрофа ще й у тому, що немає сенсу займатися виробництвом. От я відкрию фабрику й почну шити трикотаж. Так його ніхто не купуватиме, бо ринок завалений китайським. Я з 1990-х мав із партнером завод із виробництва ковбас. П'ять років тому його закрив, бо якісна ковбаса коштувала в мене 100 гривень, а польська — 50.
Найрозумніше — покласти гроші на депозит у різні банки по 100 тисяч і жити на відсотки. Це страшна правда.
Якби мене спитали: нам у Євросоюз чи у Митний? Я б не знав, що відповісти. Моя сутність демократа каже: в Європу. Але там треба пахати з ранку до ночі. Третину свого заробітку віддавати за комуналку, не викидати сміття за хвіртку, не писати матюки в під'їзді. Це щонайменше.
У той же час у Митний союз ми постачаємо вдвічі більше, ніж у країни ЄС. Наші метал, труби там нікому не потрібні. А це — гроші у держбюджет. Що буде в країні? Я колись в Англії зайшов до магазинчика "Русские продукты". Бачу сало, помідори квашені в бочках, огірки. Кажу власнику: "У мене є м'ясокомбінат, робимо бомбезну ковбасу. Давай тобі поставлятиму". А він: "Та хто тебе сюди пустить!" Він усе везе з Прибалтики, тільки вивіски чіпляє "російське", "українське".
Що ви порадили б президенту, аби змінити країну?
— Ще ніхто не набрався мужності вийти перед людьми і розповісти всю правду: "У нас в економіці така-то ситуація, такий-от баланс у зовнішній торгівлі, такі-то проблеми в усіх галузях. Ось перелік законопроектів, що забезпечать успіх". Має бути обговорення кожної реформи, тоді люди відчують причетність до процесу. Більшість зрозуміють і підтримають.
Як переконати українців у необхідності болісних реформ?
— Президент має сказати: "Зараз ви мене лаятимете, але я підготую місце, де через 20 років ви мені поставите пам'ятник". Після цього треба зібрати кадри — не за партійною ознакою, а за професійною — і вони, з урахуванням світового досвіду, підготують концепцію всіх необхідних реформ: адміністративної, соціальної, місцевого самоврядування, охорони здоров'я, ЖКГ, інших. Всього їх із десяток. А тоді представити концепцію кожної людям.
Де наводити лад у першу чергу?
— Усюди. Взяти проїзд у громадському транспорті. В Європі трамваї, метро коштують 3 євро. Але якість належна: висить електронна карта, табло показує час, безкоштовні газети у вагоні — усе, чого забажаєш. А ми хочемо, щоб усе це було за 3 гривні. Див не буває.
Польща, Чехія, Словаччина, балтійські країни були вимушені пристосувати свою систему управління до європейської. Це зайняло п'ять-шість років. Було важко, боляче — мітинги, істерики. Пам'ятаю, у Ризі за борг із квартплати виселяли чоловіка. Я питав: "Як же ви, негідники, викинули людину на вулицю?". Мені відповіли: "Він вісім років не платив. Почали виселяти — усе виплатив. І всі почали платити". Я живу у великому красивому будинку і моя "Ауді Q7" (позашляховик, коштує від $80 тис. — "ГПУ") — одна з найскромніших у дворі. Але висять списки заборгованостей на 10-13 тисяч гривень.
До того, в Україні кожен другий — пільговик. Усього нарахували 350 видів пільг. Маємо провести їх інвентаризацію. Бо є, наприклад, справжні ветерани війни, яким важко, яким треба допомагати. А є які просто вішають на груди яскраві предмети і вважають себе ветеранами. З кожним роком усе більше стає чорнобильців.
Кажуть, багато "пільговиків" в елітній Кончі-Заспі. Зокрема, колишній голова Верховної Ради Володимир Литвин платить чверть вартості комуналки.
— Завжди треба починати із себе. Має бути контроль. Якщо депутат літає працювати з виборцями, це потрібно. Якщо літати кожні вихідні — це інше. Але головний безлад не тут, а в політиці. От, наприклад, ці три богатирі, — показує на телевізор перед собою, де транслюють виступ Арсенія Яценюка, Олега Тягнибока й Віталія Кличка. Звук вимкнений. Баранов усміхається, розводить руками. — Коли критикують владу, уряд — це нормально. Але ж там, — показує на лідерів опозиції, — нічого немає. Покажіть нам альтернативу. Не показують. Ці хлопці не є фахівцями в управлінні.
Які наші перспективи в наступні кілька років?
— Важко сказати, бо поки що нема альтернативи. Ми залишилися "там", — киває головою через плече. — Для суттєвих змін треба, щоб помінялося хоч пару поколінь.
Кажуть, що відлупцював мера
Після останніх парламентських виборів у Бердянську говорили, що Валерій Баранов побив тамтешнього міського голову Олексія Бакая. Нібито посварилися через поразку Валерія Олексійовича. Одні казали, що після сутички міський голова потрапив у реанімацію, інші — що в того просто розбита губа. Баранов програв 11 тисяч голосів місцевому самовисуванцю Олександрові Пономарьову, який зараз у фракції "регіоналів".
— З Олексієм Анатолієвичем у нас залишаються рівні ділові стосунки. Ми ніколи не розмовляли на підвищених тонах, — коментує чутку Баранов.
Відвідує кілька джазових клубів за ніч
Валерій Баранов народився в місті Бердянськ Запорізької області. Отримав освіту інженера-механіка. Працював на місцевому заводі "Південгідромаш", очолював міськком Компартії.
У 1990-ті займався бізнесом, тричі обирався депутатом міської ради. 1998-го став мером Бердянська. Переобирався на цю посаду ще двічі. 2007 року став народним депутатом від Блоку Литвина.
Із восьмого класу Баранов грає на барабанах. У 19 років, після одруження, підзаробляв виступами в ресторанах. Нині ходить до студії у київському центрі "Росток" на репетиції з двома музикантами, з якими познайомився в інтернеті. Серед його захоплень — рок, блюз і джаз.
— Коли буваю за кордоном, відвідую по кілька джазових клубів за ніч, — каже Валерій Олексійович.
Дружина Наталія — домогосподарка. Старша донька, 35-річна Марина, володіє готелем у Бердянську. 14-річна Ольга вчиться в Києві. Є 12-річний онук Леонід.
Коментарі
22народ!!! нас в группе более 20 тысяч, я предлагаю (возможно не самый действенный способ влияния на власть, но всё же):У КОГО ЕСТЬ СТРАНИЦА НА ФЕЙСБУК НАЙТИ СТРАНИЦУ Николай Азаров, в фейсбуке имеется ФУНКЦИЯ "Подобається", рядом с ней значок * и стрелочка, нажимаем и получаем столбец среди прочего ПОСКАРЖИТИСЬ НА СТОРІНКУ, выбираем высвечивается окно и В НЁМ ВЫБИРАЕМ: Я гадаю, їй не місце на Facebook. Мы можем так не выходя их дома забросать фейсбук и там НАВСЕГДА ЗАБЛОКИРУЕТ ЭТО ЧМО-ПОКРАЩЕННЯ!!! Давайте хотя бы так будем действовать против этих уродов-"антифашистов"!!!
Журналисты сами виноваты,видят бритоголовые спортсмены махают руками и ногами,зачем их было фотографировать?В результате им это не понравилось.Если залезть в клетку с тиграми прихватив фотик то итог будет таким же,коты поцарапают и могут сожрать.
Коллеги, не забывайте, что организация "Репортёры без границ" создана и финансируется Госдупой США и ЦРУ. И гадит оно по всему миру, а не только у нас.
Смотрю вечером Новости по Интер. О том, что сын Мустафы Джемилева ТРЕМЯ выстрелами из СКС в упор расстрелял своего соседа, отца малолетних детей, работающего за своем огородом НИ СЛОВА. Зато "Румыну" посвящен ЦЕЛЫЙ репортаж и какой (!) по затратам - нашли единственные кадры его спортивного поединка (!!!) где он проиграл, подключили доктора по психологии и затем развернули тему о том, что неудачник в спорте стал уличным бойцом, избивающем невинных журнаШлюх.
Особой "похвалы" заслуживает журнаШлюшка, которая так эмоционально комментировала свои материалы, что невольно возникало ощущение, что в ней прпадает артист разговорного жантра с боязнью, чтобы она в эмоциональном экстазе от своих слов из собственных трусов не выскочила! У нас нет СМИ, у нас шоу, в котором журнаШлюхи делают свой лживый продукт "новости" и затем впаривают это дерьмо затюканным враньем слушателям и зрителям. Все построено на ЛЖИ, вранье и проституции
ЧТО ВЫ ВРЁТЕ ЖУРНАЛЮГИ ПОКАЖИТЕ ХОТЬ ЦАРАПИНУ что заказ получили отрабатываете
Если речь идет об избиении журналистов подобных журнашлюхе Свинарчук, которую в действительности никто не бил, то грош цена этим лицемерным и надуманным претензиям Репортеров без мозгов. Провокацию целенаправленно устроили бандерлоги, затеяв драку. Свинарчук, не будучи "при исполнении", полезла снимать своим мобильником, типа журналистка. А вообще, жаль, что этой лживой костлявой страхомордине не подправили физиономию для крастоы.
Вже нічого не треба розслідувати. Україна йде в Мутний союз і зараз можна перебити хоч всіх журналістів-нікому нічого не буде, Путін всіх простить!
А почему "Репортеры без границ" не осудили действия журналистов, которые не так давно с удовольствием освещали в прямом эфире как Феменистки срезали церковный крест. Журналистов эти девицы предупредили о своей акции за сутки, указав время и место. По Закону журналисты должны были известить о готовящемся правонарушении милицию и принять все меры для недопущения правонарушения. Однако они с целью осветить "Сенсацию" наплевали на Закон. Вот за это они должны были понести наказание.
Репортеры без мозгов всегда придерживались двойных стандартов и защищали ничего не стоящих в профессиональном плане свидомитских журнашлюх.
Свобода говорите? Да мы тут все общество свободных, самостоятельноммыслящих людей. Которые обязаны соблюдать определенный стиль одежды, распорядок дня, и носить часы именно на левой руке. Слава Украине! Героям Слава!
Наскільки я розумію Марек Сівець антифашист, якого турбує посилення фашизму в Україні. Думаю інформація про побиття антифашистами 19 журналістів - його заспокоїть, що ще не все втрачене - є ще сили спротиву коричневій чумі в Україні.