— Коли мені виповнилося 12, мама вдруге вийшла заміж. Два роки було терпімо, а тоді вона перестала звертати на мене увагу. Бувало, ввечері підходжу до неї, щоб поговорити, а вона каже: "Мені нема коли, треба твоєму новому папі їсти варить", — розповідає киянка 16-річна Анна. Вона рік жила на вулиці.
На зустріч у "Макдональдзі" біля станції метро Вокзальна Анна приходить із сином 1,5-річним Андрієм. Замовляє собі маленьку порцію картоплі фрі, а сину — яблучний сік.
— Якось поїхала на вихідні на дачу до подружки, — згадує. — Думала, мама почне мене шукать, а вона за цей час ні разу не подзвонила. Коли в неділю ввечері повернулася додому, спитала: "Де ти так довго була?". У школі психолог порадив поговорити з мамою. Коли почала розмову, вона визвірилася на мене, назвала неблагодарною скотиною: "Ти не помниш, скільки ночей коло тебе не спала, як ти малою була? Дай мені хоч тепер нормально пожить!". Тоді вона вперше вдарила мене по щоці. Я розплакалася, а мама пішла жарить катлєти.
Рішила йти з дому, бо не могла так далі жити. Розбила свою копілку, забрала 22 гривні, сіла на трамвай біля будинку і поїхала до універмагу "Україна". Купила собі пачку цигарок, бутилку "Ром-коли" й пішла на лавочку біля базару, де торгують секонд-хендом. Раніше пробувала курить, але не увлікалася. А того разу до ранку пачку викурила. Під ранок скрутилася калачиком та заснула. Мене розбудив хлопець, який у смітнику шукав порожні пляшки. Предложив разом з'їсти по біляшу на вокзалі. Погодилася, бо їсти хотілося. Коля теж утік з дому, на вулиці жив уже більше року. День тинялися з ним по Києву. Він бутилки шукав, а я розвлікала його анекдотами. Ввечері купив чекушку горілки, палку дешевої ковбаси і півхлібини. Повів мене ночувати в підвал одного будинку на Борщагівці. Тоді вперше спробувала горілку. Коля сказав: "У мене давно женщіни не було". У ту ніч я стала жінкою. Переспала з Кольою на зло матері. З того часу ми не розставалися. Він казав, шо любить мене. Я теж його полюбила. Йому зараз 24. Інші дівчата спали з ким попало, щоб якусь копійку заробить. А в мене був один чоловік. Кілька разів приходила з ним додому, щоб переодіться й помиться. Ходила вдень, коли нікого вдома не було. Забрала з дому свій ноутбук і фотоапарат. Коля їх комусь продав. А якось приніс 500 гривень. Сказав, що знайшов на смітнику жіночу сумочку з грошима. Та я не вірю. Думаю, що вкрав. На ті гроші ми місяць жили.
Андрій показує рукою на картоплю. Анна дає йому відкусити невеликий шматочок.
— Через три місяці я завагітніла. Місячних не було, а вранці тошнило. Коля запрітив про аборт думати. Казав: "В Індії дівчата і в 10 років рожають. А тобі вже скоро 15. Якось викарабкаємося". Коли була на шостому місці, прийшлося сидіти з протягнутою рукою в підземному переході. Коля тоді больним був, лежав у підвалі, закутаний у два одіяла. А я не могла тягати сумки з бутилками. Натягнула по самі очі шапку, написала табличку "Люди добрі, поможіть!". Від сорому хотілося крізь землю провалитися, але мусила сидіти. За годину в обрізану пляшку накидали всього 8 гривень. Одна жінка переконала мене повернутися додому. Мама з порогу кинулася вибачатися. Я теж вибачилася перед нею. Зараз у нас нормальні стосунки.
Анна навчається у вечірній школі, мріє стати манікюрницею. З Миколою не розписувалася.
— Коля три місяці жив зі мною у маминій квартирі, а тоді сказав: "Не хочу в тебе на шиї сидіти". Скоро має повернутися із Чехії, куди поїхав на заробітки. Плануємо зіграти весілля.
6 
1
Коментарі