середа, 04 січня 2006 14:01

Валерій Горбик: "Я довів, що гідний сім"ї Лобановського"

Автор: фото: Євген КОЛЕСНИК
  Зять Лобановського Валерій Горбик показує свою таверну ”TV ”Динамо” home”
Зять Лобановського Валерій Горбик показує свою таверну ”TV ”Динамо” home”

Із зятем Валерія Лобановського Валерієм Горбиком, 41 рік, ми зустрілися у таверні-музеї "TV "Динамо" home". Його дружини, 42-річної Світлани Лобановської, не було — поїхала у справах до Києва.

Затишний ресторанчик у селі Козин, неподалік динамівської бази. Вболівальники нарекли його "будинком "Динамо". Все тут нагадує про Лобановського — на стінах фотографії, медалі, кубки. До всього можна доторкнутися. Офіціантки у динамівській формі приносять чай та тістечка "Наполеон".

Меню тут футбольне — зачитаєшся: жульєни "Бартез" і "Зідан" (26 грн), супчик "Суддівський", свинячі ребра "Ребруха" (42 грн), юшка з сьомги "Динамо" (22 грн). Шашлики на всі смаки: "Рома" із сома  (48 грн), "Фіорентина" з осетрини  (65 грн). Фондю "А вам Сабо!" (72 грн), ковбаски на грилі "Баварія". Є закуска "Гострі язички "Журналіст" (18 грн), коктейлі "Єврокубок" і "Шева". Холодні закуски та салати — "Передсезонка", гарячі страви — "Перший тур". Страви з мангалу — "У дев"ятку", десерти — "Фінти". Горілка у категорії "Переможна традиція", пиво — "Розслабуха".

Ну які з нас бізнесмени? Буває, зовсім немає прибутку

Валерій у темному сюртуку та жовтій краватці проводить екскурсію у новому залі ресторану, який називається "У метра".

— Ось маленький Лобановський. А оце він грає у теніс, — показує на старі фото. — А он велика фотографія, де він не схожий на себе.

— Добрий він тут.

— А він був завжди добрим, — відгукується пан Валерій.

— Весела історія з цим фото, — показує на знімок, де Лобановський за столом із футболістами. — Приїхали вони після матчу. Всі в однаковій формі, з однаковими мобільниками. Випили, закусили. У Дем"яненка телефон упав на підлогу. "Це не мій, — каже він, — віддайте мій!" Почали вдягатися — куртки не налазять... — він сміється.

Пан Валерій розповів, що останній рік Лобановський жив на дачі в Козині. Сюди до нього приїжджали гості із Росії, Німеччини.

— Їх треба було приймати на рівні — годувати, сауну організувати. Так з"явилася ідея ресторану, — пояснив Валерій-молодший.

"Зробиш? — спитав Лобановський зятя. — Тільки роби серйозно. Моє ім"я не використовувати". Перший зал таверни відкривав сам Валерій Васильович.

— Як з"явився ресторан, він почав частіше бувати вдома. Приходив, сідав в улюблений куток. Він нам допомагав лише тим, що сюди приходив. Бо взагалі "жив" на динамівській базі.

Лобановський легко погодився віддати в ресторан свої нагороди?

— Так, він казав, що йому важко на них дивитися. Але не все віддав. Бабуся кістьми лягла...

Три роки притиралися. Світлана заходила до батьків, а я — ні

Хто відвідує ваш ресторан?

— Переважно друзі. Але будь-хто може завітати — посидіти біля каміна, повечеряти. Для дітей є майданчик. Улітку можна покататися на велосипедах, узимку — на лижах.

Чи легко займатися ресторанним бізнесом?

— У Світлани перша освіта — філологічна. Тож довелося закінчувати курси ресторанного менеджменту. Ну які з нас бізнесмени? Буває, зовсім немає прибутку. Дружина займається кухнею, я — персоналом, апаратурою, будівництвом. Ось добудували гобеленовий віп-зал із виходом на гольф-майданчик. Меню — наше. Скажімо, "Коропа бабусиного" готуємо за рецептом Аделаїди Панкратівни, дружини Лобановського.

Як ви познайомилися зі Світланою?

— На її дні народження. Мене запросили знайомі. Серце калатало, коли йшов у квартиру Лобановського, хоч знав, що його там не буде, адже він був на зборах. І у Світлани, і в мене вже були сім"ї... Разом ми 16 років, 14 із них — офіційно. У нас двоє дітей — восьмирічний Богдан та шестирічна Ксенія.  Моя Світлана за кермом — ас, — хвалить пан Валерій свою дружину. — І ніколи не сиділа у батьків на шиї, викладала. Готує — пальчики оближеш: равлики, мідії, креветки, полюбляє італійську кухню. А от характер — жорсткий, як у батька.

То Світлана верховодить у сім"ї?

— Хто ж їй дасть? — дивується він. — Я ж спортсмен. Якщо ми й конфліктуємо — то справді через лідерство.

Як Лобановський вас зустрів?

— Уперше зустрілися в Еміратах — я переганяв товари з Еміратів, тут продавав. Три роки притиралися. Світлана заходила до батьків, а я — ні. До того ж, я сором"язливий. Хто Лобановський і хто я? Якийсь боксер, що "кришував" на ринку. Куди у 90-ті міг податися майстер спорту з рукопашного бою? Перше, що спитав Васильович: "Ну, хто там головний у Києві? Як там Савлохов?" Я весь час доводив, що гідний його сім"ї. І вважаю, що довів, — скромно промовив Валерій.

Чи було правильним рішення Лобановського поїхати на початку 90-х за кордон?

— Кажуть, що в Еміратах та Кувейті він остаточно зіпсував здоров"я. Це неправда. Здоров"ям Лобановський жертвував тут, в Україні.

Улітку 1993-го у "Динамо" змінився президент. Віктора Безверхого замінив Григорій Суркіс. Лобановський був проти цього?

— Коли у 1990-му він залишав "Динамо", на клубному рахунку було 11 мільйонів доларів і нерухомість у Закарпатті та Нью-Йорку. За три роки ці гроші "розчинилися". Прийшов Григорій Рахмільєвич, тобто Михайлович, — одразу виправляється зять Лобановського. — Почав телефонувати, приїжджав адвокат від Медведчука. Васильович спочатку відмовлявся, але понад усе хотів повернутися в "Динамо". І почав переговори. Суркіс годинами розмовляв з Васильовичем по телефону. Було видно, що у хлопців гроші водяться, — сміється Валерій.

Якщо й конфліктуємо — то через лідерство

У радянські часи Лобановського називали "батьком" договірних матчів...

— Я не знаю, чи розігрувались турнірні очки під столом. Такий тоді, можливо, був час. Зараз його обливають брудом, навіть ставлять під сумнів тренерські здібності. Людина уже в могилі, не може за себе постояти. Хай "доброзичливці" виграють хоча б щось із того, що виграв він!

Де ви були, коли з ним стався напад?

— Сьомого травня 2002 року ми відзначали день народження бухгалтера. "Динамо" грало у Запоріжжі, йшла пряма трансляція. Я заспокоював Світлану, коли ми побачили, що під"їхала "швидка". І раніше йому робилося зле, починав завалюватись. Але дружина відчула, що цього разу все серйозно, — зітхає Валерій.

Син стане футболістом?

— Для мене головне, аби був гарною людиною. Футболом він почав цікавитися тільки тепер. Звичайно, дід був для нього авторитетом, але тільки зараз він починає це усвідомлювати. Васильовича якось спитали: "Як вам бути дідом?" — "Нормально. Єдине, про що думаю: тепер спатиму з бабусею".

На могилу тестя часто ходите?

— Щотижня. Аделаїда Панкратівна приносить квіти щодня. Шкода, що їх крадуть...

Зараз ви читаєте новину «Валерій Горбик: "Я довів, що гідний сім"ї Лобановського"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути