— "Газету по-українськи" передплачує наш сусід. Я взяла у нього почитати. Газета сподобалася. То виписала й собі. Читаємо завжди ввечері. Це найкращий відпочинок від домашньої роботи, — говорить 63-річна Валентина Ярига з села Федіївка Бобринецького району на Кіровоградщині.
П'ять років передплачує "Газету по-українськи". Надіслала квитанцію до редакції на розіграш призів. Виграла набір постільної білизни.
— Подруги радили не відправляти документи на оформлення подарунка. Мовляв, даси копії паспорта й кода, а тебе обмануть. Візьмуть на твоє ім'я кредит. Та коли мені з газети прислали пакунок, зрозуміли, що помилялися. Хвалили білизну, бо якісна.
Із чоловіком, 78-річним Леонідом Яригою, живуть у шлюбі 26 років.
— Льоня — мій другий чоловік, — каже Валентина Прокопівна. — Перший працював у колгоспі. Коли в Чорнобилі сталася аварія на атомній станції, його призвали гасити пожежу. П'ять місяців пропрацював на реакторі. Згодом виявили злоякісну пухлину в голові. В Києві прооперували. Та за три місяці чоловік помер. Важко пережили це горе. У свекрухи він був єдиний син. Я за нею доглядала.
Від першого шлюбу Валентина Ярига має доньку 42-річну Аллу й сина Віталія, 38 років.
— Я все життя живу в рідному селі. Другий чоловік теж звідси. Зійшлася з ним у 37 років. Він розлучився з дружиною. Має двох доньок. Старша була заміжня, а менша жила з матір'ю. Дітей ми з ним ніколи не ділили. У нас на двох — 12 онуків.
Моя Алла живе в нашому селі, виховує трьох дітей. У Віталія росте хлопчик. А менша донька чоловіка має аж п'ятеро дівчат. Усіх любимо, стараємося допомагати.
Валентина Прокопівна 43 роки пропрацювала бухгалтером. Зараз із чоловіком на пенсії, займаються домашнім господарством.
3 
1
Коментарі