22-річна Валентина Ярошенко зі Степанок Черкаського району — інвалід першої групи. Жінка хвора на міопатію (відмирання м"язів. — "ГПУ"). Щоб хвороба не прогресувала, Валентині треба щороку підліковуватися в санаторії ім. Бурденка в Саках, що у Криму. Торік їй виділили путівку. Цього року — ні.
Валентина Ярошенко живе на вул. Тараса Шевченка. У дворі праворуч стоїть хата, ліворуч — недобудоване приміщення, схоже на літню кухню.
— Стоїть уже років 15. А тепер ми помаленьку доробляємо для Валі й Юри. Донька познайомилася з ним у Саках. Він із Харкова. Теж інвалід, у нього опухоль у позвонку. Вони одружилися й живуть у нас, — каже 45-річна Ольга Костенко, мати Валентини. Жінка працює в школі прибиральницею.
У кімнаті на дивані сидить Юрій, поруч на інвалідному візку — Валентина. Під ногами в неї дерев"яна дошка. Чоловік тримає її за руку. До ніг Валентини підходить сіре кошеня Альф. Вона просить Юрія подати їй на руки, повільно гладить його.
— В мене руки сильніші за ніжки, — каже. — Якщо не підліковувати, то буде так і з руками. Після санаторію значно легше.
Валентина розповідає, що хворіти почала змалку. Справжній діагноз поставили в 12 років.
За воротами була рік тому. Хата й двір — оце все, що я бачу
— У перший клас я проходила півроку. Діти обзивали калічкою, не дружили зі мною. Потім було тяжко ходити, трималася за стіни. То вчителі приходили додому. Дитинства в мене не було, пам"ятаю лише лікарні. Із 13 років сиджу в колясці. На вуличній поламалися шестерні, а відремонтувати ніде. За воротами була рік тому. Хата й двір — оце все, що я бачу, — в очах жінки з"являються сльози.
У сусідній кімнаті поряд з ліжком стоїть комп"ютер.
— Валя робить на ньому контрольні роботи. Вчиться у Черкаському університеті на факультеті української мови й літератури. Закінчує третій курс. На сесію наймаємо машину, платимо за бензин. А контрольні протягом року я сама відвожу на кафедру, — каже Ольга Костенко.
Валентина розповідає, як познайомилися з Юрієм:
— Одного разу пішла на розважальний вечір, які проводять у санаторії. Взагалі йти не хотіла, але жінки з моєї кімнати переконали. Стала сама в куточку. Раптом підходить юнак і пропонує познайомитися. Я не знала, що відповісти, але розмова зав"язалася сама собою. Весь вечір ми проговорили. Юра запропонував провести мене до моєї кімнати. Було тяжко котити візок самостійно, я погодилася. Домовилися зустрітися наступного дня. Після того, як роз"їхалися по домівках, місяць спілкувалися по телефону. А потім Юра приїхав у гості. Познайомила його з мамою та сестрою, він їм сподобався. Через місяць Юра запропонував мені одружитися. 22 вересня позаторік дома нас розписали й ми наділи обручки. Була невеличка вечірка.
Валентина додає, що одягнена була в білому светрі, а сестра зробила гарну зачіску. Жінка замовкає. Потім каже:
— Хотілося б підлікуватися, хоча б трішки... Мене зранку садовлять у коляску, а ввечері піднімають...
Ярошенко стоїть сьома в черзі на путівку.
— Цього року таким інвалідам дали одну путівку. Чи будуть ще, важко сказати. Держава не виділила на це грошей, — пояснює Наталя Нечитайло з Черкаської райдержадміністрації.
Путівка на 45 днів коштує від 15 тис. грн.
Валентині Ярошенко можна допомогти
Якщо знайдуться люди, яким не байдужа доля Валентини Ярошенко, ось її координати: 19632, вул. Шевченка, 41, с. Степанки Черкаського району Черкаської області, тел.: домашній 8 (0472) 58 76 56, мобільний 8 097 835 10 13, 8 096 409 91 42;
N картки в Укрсоцбанку — 4874 1200 1119 6582
3 
1
Коментарі