Колишня зв'язкова Української повстанської армії Теодозія Кобилянська померла на 97-му році в селищі Роздольному в Криму. В неї був цукровий діабет.
— Ситуація стала критичною, — розповідає настоятель парафії Православної церкви України в Роздольненському районі Ярослав Гонтар, 40 років. Спілкувався з Кобилянською. — Коли в Теодозії Карлівни виявили діабет, вона була на таблетках і дотримувалася спеціальної дієти. Останні чотири роки жила на інсуліні.
Теодозія Кобилянська народилася в селі Микулинці Теребовлянського району на Тернопільщині. В Організацію українських націоналістів вступила після закінчення школи. 1943-го стала зв'язковою УПА. За три роки її засудили за звинуваченням у зраді Батьківщини.
— Коли забирала записки від повстанців, мене вистежили й арештували, — розповідала Теодозія Карлівна. — Кинули в підвал до убитих бандерівців. Так із трупами і спала. Били мене по-чорному, їсти не давали.
Отримала 10 років таборів. Покарання відбувала в російському Красноярську та в Казахстані. Працювала на лісоповалі й будівництві.
— Добре було лише влітку, коли нас посилали збирати помідори. Їли, стільки хотіли. А так увесь час голодували. Коли звільнилася, важила 40 кілограмів.
На волю вийшла 1956 року. Повернулася в Микулинці. Там вийшла заміж і народила сина.
— Після весілля чоловік почав підгулювати на роботі, та якось жили, — говорила Теодозія Карлівна. — За 10 років став піднімати руку на мене й дитину. Коли був на роботі, ми із сином втекли з дому голі й босі. Поїхали в Крим.
До пенсії Теодозія Кобилянська працювала в Роздольненській споживспілці. Після проголошення незалежності України стала першою головою районної організації Конгресу українських націоналістів.
— Увесь час чекаю, що хтось за мною прийде, — казала після анексії Криму. — Найголовніше для кожного народу — єдність. Українці такі нещасні, бо в нас цього немає.
3 
1
Коментарі