Днями Ніну Русланову, 60 років, забрали до міліції: у літаку вона перевернула тацю з їжею і облила бортпровідницю. Акторка летіла з Одеси до Москви зі зйомок фільму Кіри Муратової "Ще дві історії..."
— Мені купили квиток у бізнес-клас за тисячу доларів, — емоційно пояснює. — А їжу кинули, немов подачку, лише коли попросила. І воду принесли теплу, як сечу. Нерви мої були на межі — я ж людина творча. У Москві вони здали мене в міліцію! — кричить актриса. — Правоохоронці подивилася на мене, на мій паспорт, віддали честь — і пішли.
Її складний характер добре відомий оточенню. З двох місяців Русланова виховувалася в дитбудинку. Знайшли її у містечку Богодухів на Харківщині. Загалом вона змінила шість дитячих будинків.
Актриса сама вибрала собі ім"я і день народження. А виховательки дали їй прізвище на честь співачки Лідії Русланової. Якось одна з них вирішила, що Ніна народилася від німця, бо має світле волосся. Відтоді діти обзивали її "фашисткою" і били.
— Якось мене підвісили за підборіддя на гак, і я стікала кров"ю, — пригадує вона.
Дівчинку так зацькували, що вона почала мочитися в ліжко. Хтось порадив їй сходити до церкви. Вона стояла посеред храму і не знала, що робити. Але розуміла, що треба якось викинути із себе усі хвороби і нещастя. "Здрастуйте, люди!", — закричала вона. Відтоді ліжко під нею було сухе.
— Я відчула, що стала хазяйкою своєї долі, — стверджує вона. — Я вдячна ворогам, що не вбили і я стала народною артисткою!
Після восьмого класу Русланову відправили вчитися на муляра-штукатура — "аби на плаву триматися".
— Ходила у вечірню школу по черзі з подругою, бо пальто було одне на двох. Жили на кухні будівельного гуртожитку. Щоб поїсти, збирали пляшки. Але мені таке життя набридло, і я подалася в артистки до Харкова.
Русланова мріяла стати геологом, але їй бракувало знань. Тому вступила до Харківського театрального інституту. Знайомі москвичі прислали їй телеграму: "Йде відбір хлопчиків у Щукинське училище". Вона зайшла до приймальної комісії кульгава, з паличкою, у бинтах, із запахом мазі Вишневського — бо впала на тренуванні зі спортивної гімнастики і ушкодила меніск.
— Я можу грати чоловічі ролі! — заявила абітурієнтка, але її виставили за двері.
Тоді вона залізла через вікно, сховалася в чоловічому туалеті й там чатувала на ректора. Допоміг їй режисер Юрій Завадський. Він попросив, щоб Ніну прослухали разом із 10 хлопцями. Узяли лише її.
Може, Олеська подарує мені онуків?
— Дотепер, буваючи на могилі Завадського, ставлю йому чарку горілки і квіти, — каже вона розчулено.
Русланову прийняли в театр імені Вахтангова. Квартиру, в якій вона зараз живе з 25-річною донькою Олесею, виділив театр. Помешкання розташоване над Щукинським училищем. Раніше там жила актриса Тетяна Блажина, яка викинулася з балкона. В"їхавши у квартиру, пані Ніна заклала балкон цеглою.
Актриса не любить розповідати про особисте життя.
— Я сплю з подушкою! — виклично заявляє вона.
Русланова офіційно виходила заміж раз. Від цього шлюбу народилася Ольга, яку актриса називає Олесею або Лялею.
— Серед моїх чоловіків чомусь не було ні акторів, ні режисерів, — стенає вона плечима. — Не те, щоб я від них відбрикувалася, так склалося.
Із батьком Олесі Русланова розлучилася, коли дочка була зовсім маленькою. Каже лише, що він був фізиком. Чоловік Ніни був тихим, непомітним і носив вуса, як у Шевченка.
— Розійшлися через мій характер, — каже вона.
Стосунків із ним актриса не підтримує, але спілкується зі свекрухою. Тепер колишній фізик — бізнесмен, має іншу сім"ю. Коли їхній дитині було 16 років, йому зателефонували: "Вашу доньку викрали. Якщо не заплатите 30 тисяч доларів, ми посадимо її на голку". Він звернувся до міліції. Олесю шукали п"ять днів. Злочинцями були друзі дівчини, студенти Щукинського училища. Вона сама їх на це підбила. Усім дали по три роки умовно, а Олесі, як організаторові, — чотири, але з відстрочкою.
Русланова й дотепер не вірить, що її донька могла таке зробити. Зараз Олеся працює у канцелярії військового суду.
Останні п"ять років поруч із Руслановою є чоловік, але живуть вони на дві хати.
— Він оператор на "Ленфільмі", — зізналася актриса. — Живе у Пітері, я — в Москві. Але мене це влаштовує. Штамп у паспорті не гарантує міцного шлюбу і зовсім не страхує від розлучення.
Єдине, про що шкодує акторка, — що має лише одну доньку.
— Було б життя не таке метушливе, народила б іще багато. Може, хоч Олеська подарує мені онуків?
3 
1
Коментарі