Сім"я програла квартиру

У місті Ладижин Вінницької області є чотири місця, де донедавна можна було пограти на автоматах.

— Тиждень тому ми попередили листами всіх підприємців, причетних до грального бізнесу, — розповідає перший заступник мера міста і голова спеціально створеної комісії 59-річний Володимир Філін. — Будемо застосовувати штрафні санкції, якщо у 10-денний термін точки не закриють. Усі вони мають ліцензії, взяті у Києві або Вінниці. Ладижинців серед власників тутешнього грального бізнесу немає. Міській казні дістається по 200 гривень фіксованого податку з кожного підприємця.

Найпожвавленіше місце — гральна зала в синьому залізному кіоску-вагончику на міському ринку. Він зачинений. На дверях напис білою крейдою "Закрито". Зрідка до дверей підходять люди. Розчаровано повертаються та йдуть.

— І правильно, що закрили! — мало не в один голос кажуть 43-річний Олександр Казаринов і Олександр Нараган, 47 років. Вони проходять повз кіоск. — Ми-то не граємо, а от один наш товариш — біда! Він уже років три як на автоматах сидить. У Києві підсів, коли були на заробітках. Оце їдемо з роботи, то зразу додому, а він — сюди. 3 тисячі гривень привезе чи 7 — усе в автомати закине! На другий ранок дзвонить: "Дай на сигарети". Жінка його свариться, але що зробить? Сюди таких, як він, багато сходилося.

Наш товариш уже років три як на автоматах сидить. У Києві підсів, коли були на заробітках

Друга точка з гарною вивіскою "Гральні автомати" — неподалік, біля автовокзалу. Її збудували між магазинами. Біля зачинених дверей стоїть чоловік. Відчиняє двері, аби показати, що відвідувачів немає. 10 автоматів вимкнуто.

— Я оператор, — говорить 25-річний Олександр Гром. — Уже тиждень у нас закрито. Ми з дружиною тут працюємо, залишилися без роботи. І де її в Ладижині знайдеш? А в нас дитині 3 роки. Отримували зарплати по 700 гривень на місяць, за 500 винаймаємо квартиру, бо свого житла немає.

У центрі міста розташований "Центр розваг". Він займає половину другого поверху над магазином "Енергетик". Тут близько 15 гральних автоматів, більярдні столи, бар. Усе це тепер теж недоступне для любителів азартних ігор. А от у магазині два автомати, куди вкидають по 50 коп., блимають. Удень людей небагато. По дорозі до школи й додому забігають учні. Ввечері збираються завсідники-пенсіонери.

— Раніше автомати стояли біля магазину, й мені з балкона було їх добре видно, — розповідає жителька сусіднього будинку 63-річна Надія Іваненко. — Найбільше сміялася пару років тому на Новий рік. Дванадцята година, б"ють куранти, а молода пара п"ятдесятки в автомат закидає! В основному грають пожилі жінки. Одна отримувала пенсію, за тиждень її просаджувала, а потім днями сиділа на лавочці навпроти автоматів і очима їх пожирала. Моя сусідка — їй 65 років — двічі на тиждень приходила розміняти 100 або 200 гривень на десятки. Видно, ходила туди — на другий поверх. Іще одна знайома сім"я програла квартиру, так і продовжує грати. Чоловік нап"ється — і до автоматів, а жінка начебто йде його забрати, та й сама там засідає. Син їх якось пинками звідтіля гнав.

×