— Эта тачка стоит, как моя квартира! — "Кадиллак Ескалейд" за 45,9 тисячі доларів розглядає на столичному Центральному авторинку чоловік у камуфляжній бейсболці.
За 20 м біля "опеля" троє продавців п'ють горілку з одноразових стаканів. Пляшка, батон і пачка майонезу стоять у багажнику. Через плече в кожного висить барсетка. Машини стоять рядами, більшість — іномарки. 38-річний Сергій спирається на тюнінговану "ниву" з новими дисками та бампером-"кенгурятником".
— Вона на газу — 6,5 тисячі гривень віддав, щоб переробили, — розказує про автомобіль. — Я в неї 24 тисячі вкинув — на амортизатори, хрестовини, диски — можу прайси показати. Пробєг — 40 тисяч. Прошу 9 тисяч баксів. Це стартова ціна. Минулої неділі я тут стояв із восьми ранку до 14.00. Але не продав. На в'їзді в автобазар платиш 60 гривень за любу машину. Приїхав сюди, бо це — главний ринок України. Із Харкова їдуть, із Закарпаття. Хазяїв, які свої машини продають, тут мало, в основном перекупщики. Їх одразу видно. У них лиця хитрі. Якщо не розбираєшся, то таке можуть тобі всунути! По базару ходять хлопці з апаратами, які пробєг уміють отматувать. За 300 гривень зі 120 тисяч пробєга зроблять 40.
У сусідньому ряду 40-річний покупець у спортивній куртці водить по червоному "Форду" товщинометром. Прилад нагадує пістолет із відрізаним дулом. Вимірює товщину лакофарбового покриття — показує, чи фарбували машину повторно.
— Крашена! — зітхає й поправляє на голові кепку. — Я часто машини міняю — так підстраховуюся, щоб не купити кота в мішку. За товщинометр 100 доларів віддав. Хазяїв тут немає. Одні перекупщики. Парить мозги: "Я хазяїн". А як купуєш, говорить: "Це машина брата чи жінки". Це їхні такі сказки. Тисячу-півтори вони на машині заробляють.
52-річний Володимир продає дизельний кросовер "Фольксваґен Тауреґ".
— Я раньше в столичной милиции работал, теперь тачками торгую, — розповідає Володимир. — Три роки тому мене прижало. Мусив продати свою "хонду". На ній 700 доларів заробив. Із того все почалося. На машині тепер заробляю тисячу доларів. А буває — у мінус віддаю, бо застоялася. Якось віддав машину в мінус 2 тисячі. Одна жінка просила спустити. Коли продаю машину, точно знаю, хто в мене її купить. "Фольксваґен" цей вуйко візьме. Чоловіки на Західній Україні думають, що кращої машини, ніж "фолькс", не буває. Але краще вже "Тойоту Прадо" купити чи "лексуса". Там хоч розход більший, але вона надійніша. Якщо шукаєте бюджетний варіант, беріть "Деу Ланос", а не "таврію" чи "жигулі". Мені не жме "тауреґ" продаватити. На ньому можу зиму "бомбити" (возити пасажирів. — "ГПУ").
Не беріть із собою завдатку
Киянин 47-річний Віктор Закревський 20 років провів за кермом. За цей час змінив сім машин.
— Зараз більшість українських автомобілістів переймають досвід у німців. Ті не їздять нa одній машині більше двох-трьох років, — каже Віктор Миколайович. — Я принципово не ходжу на авторинок і не раджу нікому. Як правило, там зібрані машини з чорним минулим.
Дає чотири поради тим, хто шукає машину з пробігом.
1. Звертайте увагу на aвтo від року дo двох. Їх часто продають, бо хочуть купити новішу модель. Не витрачайте часу на 5-6-річні.
2. Нe їдьте на СТО, яке радить продавець.
3. Ніколи не беріть із собою завдатку на перший огляд машини. Продавець може так розхвалити свій товар, що й не зрозумієте, як залишите йому гроші. А вдома пошкодуєте про це.
2 
1
Коментарі