вівторок, 23 червня 2015 05:00

"Пацієнт нічого не пам'ятав. Заново вчився говорити"

Автор: фото надане Аллою Русс
  ­Сергій Дікан із селища Томаківка на Дніпропетровщині піднявся з візка, аби ступити на весільний ­рушник. Із Любов’ю Сокол побрався у дворі Одеського шпиталю
­Сергій Дікан із селища Томаківка на Дніпропетровщині піднявся з візка, аби ступити на весільний ­рушник. Із Любов’ю Сокол побрався у дворі Одеського шпиталю

— Когда в апреле Сергея перевезли к нам в госпиталь, он был в очень тяжелом состоянии. Ему поставили диагноз менингоэнцефалит, который был усложнен двухсторонней пневмонией, — ­розповідає 38-річна Алла Русс зі спілки волонтерів одеського шпиталю "Волонтерська січ".

14 червня вона влаштувала весільну церемонію у лікарні для солдата-резервіста 34-річного Сергія Дікана та 37-річної Любові Сокол із селища Томаківка на Дніпропетровщині. Спілкуватися з журналістами наречені відмовилися.

— Чоловік упав у кому. Шанси на життя в нього були малі, — говорить Алла. — Ми діставали для нього дорогущі препарати. Призначення лікарі міняли кожні два-три дні. Робили все, аби врятувати життя солдатові.

Любов і Сергій прожили у цивільному ­шлюбі дев'ять років. Разом виховують доньку жінки від першого чоловіка.

— Побратися вирішили ­після ­пережитої трагедії, — продо­вжує Алла. — Сергій був мобілізований до війська і проходив підготовку на полігоні у селі Широкий Лан під Миколаєвом, там захворів. ­Спочатку йому не могли поставити діагноз. З обласного шпиталю перевезли до нас. У комі був близько місяця. Вмовили лікаря, щоб пустив до нього дружину. Вона говорила, що чоловік подає їй сигнали, що чує її і навіть вітається. В те ніхто не вірив, бо ж він у комі. Люба не здавалася. Щодня з ним розмовляла, читала, робила масажі, перевертала. Й одного разу Сергій привітався з лікарем. З того дня почався відлік його нового життя. Пацієнт нічого не пам'ятав. Тому заново вчився говорити.

Після реанімації Сергія перевели до інфекційного відділення. Пересувався в інвалідному візку.

— Люба продовжувала займатися з чоловіком, виконувати реабілітаційні вправи, аби швидше встав на ноги. Це теж дало результат, — говорить Алла. — Якось Люба каже: приходжу в палату, а Сергія немає. Сам пішов до туалету. Одного разу до лікаря в кабінет зайшов. Це були його перші самостійні кроки. Тоді пара і попросила нас допомогти організувати їм весілля. Ініціатором стала Люба. На попередні пропозиції Сергія вийти заміж вона відмовлялася.

Майданчик у дворі госпіталю волонтери прикрасили аркою з квітів і синьо-жовтими кулями у формі сердець. Молодятам придбали вишиті костюми, обручки. Замовили оркестр у військовому училищі, у рестораторів — весільний торт і частування. Запросили лікарів, волонтерів, друзів молодят. З Дніпропетровщини приїхали родичі.

— Після офіційної частини ми повезли наречених і гостей у ресторан, — розповідає Алла Русс. — Там Сергій вдруге в житті побачив море. Перший раз купався ще в дитинстві. Тому для нього це було подвійним сюрпризом. Найбільша мрія молодят — аби Сергій повністю одужав. Попереду складне лікування та реабілітація, що триватиме два-три роки.

Зараз ви читаєте новину «"Пацієнт нічого не пам'ятав. Заново вчився говорити"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути