Донеччанка 27-річна Лариса Керсаєва 10 років зустрічалася з однолітком Денисом Приступою. У лютому одружилися. Весілля відгуляли в донецькому ресторані "Іспанський двір".
— Мы с Деном знакомы с садика, — розповідає Лариса. — Вместе играли в песочнице. Я помню, у меня было ведерко с пасочками, он пытался его отобрать, а я так рассердилась, что ударила его по голове. Мама после этого случая специально водила меня в другую песочницу, чтоб мы не дрались. А потом попали в одну групу садика. Сколько помню, мы всегда за что-то дрались. По характеру он спокойный, а я подрывная.
У школі Лариса з Денисом теж навчалися в одному класі, але не товаришували.
— У класі всі були закохані в Сашу Чернишова, — згадує Лариса. — Його батьки — бізнесмени. Він першим приносив усякі модні штуки — тетріс, тамагочі, електронну книжку, приставки до телевізора. В п'ятому класі Денис умовив Сашка дати йому на добу приставку. Накупив шоколадок і запросив мене в гості. Ми вперше прогуляли школу, бо гралися. Тоді я зрозуміла, що не такий простий цей Денис. Потім дізналася, що за ту приставку Ден цілий місяць робив за однокласника всі уроки, писав за нього твори.
— Відтоді почали разом сидіти. Денис проводив мене додому, помагав робити математику, а в старших класах — фізику. Моя мама вважала Дениса зятем, його батьки мене називали невісткою. Вперше заговорили про весілля, коли ми закінчували школу. Мама радила на випускний брати біле плаття, щоб потім у ньому заміж виходити. Я спеціально купила чорну коротку сукню. Не хотіла заміж, хотіла вчитися. Поїхала до Києва. Ден вступив у Донецький політех.
— Я вчилася на економіста. Після пар працювала офіціанткою. Ден спочатку сердився на мене. Не говорили. А потім кілька разів приїхав у Київ, ми погуляли, поїли морозива, подуріли. Я зрозуміла, що він — моя половина. На випускному в університеті Денис освідчився мені при всіх, подарував квіти й обручку. Весілля планували на осінь. Але в серпні Денисові запропонували практику в Лондоні. Треба було їхати на півроку, весілля знову відклали.
Після практики Денис поїхав працювати в Росію програмістом.
— Доки він був на заробітках, я закохалася в іншого. Вже мала виходити заміж. За тиждень до весілля приїхав Денис. Прийшов мене привітати, приніс пляшку шампанського, мої улюблені цукерки і здорового ведмедя. Запитав, чи кохаю я свого майбутнього чоловіка. Ми проговорили до ранку. Я сказала, що заміж виходила, бо час, бо всі однокласниці давно бавлять дітей. Уранці скасувала весілля і з Денисом втекла в Туреччину на відпочинок.
Одружитися планували ще в серпні 2014-го. Але тоді Донецьк інтенсивно обстрілювали. Весілля знову відклали.
— На Новий рік дізналася, що вагітна. Вирішили зі шлюбом не тягнути. В Донецьку свідомо розписувалися. Це — наша батьківщина. Палац одружень працює. Ресторани хоч і не щодня, але теж відкриті. Через брак замовлень ми змогли вибрати найкращий заклад. Якщо позаторік за кожного гостя треба було викласти 500 гривень, то ми вписалися в 350.
На весілля Приступи запросили 100 гостей. Половина не прийшла.
— Більшість родичів з України не змогли добратися. Рідня чоловіка із Маріуполя теж побоялися їхати. Всі місцеві прийшли, — розповідає Лариса. — Дарували нам гроші, переважно гривні. Було кілька конвертів із рублями і євро.
— Зараз вигідно гуляти весілля в Донецьку, бо шлюбні агентства хапаються за будь-якого клієнта й виконують усе, що попросиш. Тамада раніше коштувала 200 доларів, тепер вдвічі менше бере. За вінчання заплатили 300 гривень. Одружень побільшало з січня, коли частково припинилися обстріли.
— Переживаємо через шлюбне свідоцтво, — продовжує. — Кажуть, воно недійсне, бо їх видає Донецька народна республіка. На вигляд таке ж, як українське. Якщо треба буде, ми ще раз одружимося.
Лариса на п'ятому місяці вагітності. Перед народженням дитини планує переїхати до Києва.
— Боюся в Донецьку народжувати. Наш гінеколог давно працює в київському роддомі. І з реєстрацією дитини в Україні простіше, — говорить.
20 пар щомісяця розписуються в Донецькому палаці одружень. До війни було вп'ятеро більше. Молодятам видають свідоцтво про шлюб республіки ДНР. В Україні вони не дійсні.
27 весільних салонів продовжують працювати у Донецьку. Тут можна замовити сукні з Італії, Франції, взяти вбрання напрокат. Ще понад 30 весільних салонів закрили. Частина переїхала до Києва, Львова, Дніпропетровська.
4 
1
Коментарі