— Леді, хто сьогодні черговий у їдальні? — гукає директорка школи для дівчат "Леді" 54-річна Ірина Демидова. Шестикласниця Діана Арадовська намащує на хліб мелене сало з часником.
— На вєсу не можна, — робить зауваження директорка. Діана кладе скибку на тарілку.
Навчальний заклад "Леді" відкрили у місті Боярка на Київщині 15 років тому. Тут учаться 150 дівчат від 4 до 14 років. Із них половина живуть у школі з понеділка по п"ятницю. Біля дверей напис: "Використання мобільних телефонів заборонено". Із викладачкою 26-річною Оленою Полівановою заходимо на урок української мови у третьому класі. Учителька вітається до дівчат англійською. Понеділок, середа, п"ятниця тут — англо-українські дні. Вівторок і четвер — французько-російські. Учениці відповідають хором, присідають у реверансі. Усі в однакових сукнях. Волосся зібране в гульки чи хвостики.
Третьокласниця 8-річна Юля Романщак приїхала з Кіровоградської області. Показує шафу, в якій сидить лялька Маруся.
— Це мама подарувала. За нею скучаю. Але нам із сьомої до восьмої вечора дають телефони, й ми дзвонимо рідним.
6-річна Катерина Супрун малює ручкою квітку.
— Это для мамы, — пояснює. — Она уехала к своему папе, дедушке Володе, в Париж. Когда мне сделают паспорт, я тоже поеду. Мама у меня директор, но не самый главный.
— Я очень люблю на пианине играть, — тягне за руку до інструмента 6-річна Ліза Юзвенко. Представляється так: — Елизавета Васильевна. Меня в школе научили, что надо руки под столом держать, но я иногда забываю. И еще нельзя за столом разговаривать, а я люблю.
Випускниці цього року закінчують дев"ятий клас.
— Я тут із другого класу, — розповідає 15-річна Вікторія Ніколко. — Нам у школі не можна краситися. Якщо хлопчик дарує квітку, треба подякувати і зробити пліє (легкий реверанс. — "ГПУ").
— Хлопців тут вам не бракує?
— Ми спілкуємося з кадетами, — червоніє Віка.
Завідувачка 33-річна Оксана Лавриненко пояснює, що дівчата дружать із вихованцями військового ліцею ім. Богуна. Його філія у Боярці неподалік.
— А колись виїхали в табір. Там були діти з дитячого будинку, багато хлопців-розбишак. Одна наша дівчинка підійшла до головного хулігана і попросила: "Будьте ласкаві, не могли би ви мені допомогти відкрутити кришечку від зубної пасти?" Хлопець був вражений — нарізав на клумбі троянди й виклав їй під вікном.
Навчання у школі "Леді" коштує близько 5 тис. грн на місяць.
— У нас є доньки депутатів, бізнесменів, банкірів. Але якщо прізвище надто гучне, дитина вчиться за маминим. Так було з Домінікою Плющ, вона тут звалася Тарасова. Провчилася рік у першому класі, — каже Ірина Демидова (потім перейшла до київської гімназії "Престиж". —"ГПУ"). — Є батьки, які тримають кабанів, везуть мені м"ясо. Дубовий хол нам зробив один тато, щоб розрахуватися за навчання доньки до дев"ятого класу. І двері дубові за 30 тисяч гривень мені в кабінет поставив. Я б сама не поставила. Школа й так має мільйон доларів боргу.
У директорки дзвонить телефон. Вона розмовляє сухо. Пропонує під"їхати до школи.
— Мама одної дівчинки, — зітхає. — Їй 28, а чоловікові 60, розлучаються. Не поділять дитину. Але школа завжди тримає нейтралітет. І дівчат учимо, що не можна приймати сторону ні тата, ні мами.
Каже, що карає учениць за погані слова, які часом на вулиці почують.
— У нас головне покарання — 500 присідань. Деякі батьки возмущалися. А я заспокоюю, що будуть стрункі ноги.
3 
1
Коментарі