Минуло півроку з дня загибелі народного депутата від "Народного фронту", координатора групи "Інформаційний спротив" 46-річного Дмитра Тимчука. Слідство триває досі. Серед версій розглядають самогубство, нещасний випадок і вбивство. Результати експертизи прокуратура не розголошує.
Із вогнепальним пораненням голови Дмитра Тимчука знайшла дружина у квартирі на столичному бульварі Перова 19 червня.
— Якісь виродки почали розганяти брехню — мовляв, Тимчук два тижні пиячив через депресію, а потім вчинив самогубство, — каже друг і помічник нардепа Олексій Копитько. — Того дня о 13:00 Діма мав виїхати на засідання комітету. Якщо плани змінювалися, він завжди попереджав. Цього разу за годину до планового виїзду "відбою" не було. Упродовж двох тижнів "пияцтва і депресії" Тимчук проводив зустрічі, спілкувався з колегами й керував колективом.
Дмитро Тимчук народився в російській Читі. В дитинстві жив у Німеччині, де прослужив його батько-офіцер. Закінчив факультет військової журналістики Львівського вищого військово-політичного училища. Працював у штабі Нацгвардії та різних підрозділах Міноборони. З 2008 року був головним редактором інтернет-проекту "Флот-2017" і керівником громадської організації "Центр військово-політичних досліджень". Із початком російської агресії став координатором групи "Інформаційний спротив". Восени 2014-го потрапив до Верховної Ради за списками "Народного фронту".
— Він був найкращим журналістом у нашій групі "мурзилок", випускників 1995-го Львівського вищого військово-політичного училища. У нашому курсантському колективі мав прізвисько "Чук". У випускному журналі "Атака" Дмитру пророкували славу відомого журналіста. Він ним став. З 2000-х мало хто в Україні міг змагатися з ним у створенні текстів на теми безпеки, — кажуть одногрупники Тимчука.
Поховали Дмитра Тимчука в Бердичеві на Житомирщині.
3 
1
Коментарі