четвер, 13 жовтня 2016 06:50

"Чоловік покинув одразу, як дізнався про хворобу сина"
4

Старший син Тетяни Бондаренко Микола доглядає сестру Ніну, коли матір із молодшим братом Микитою лягає на обстеження в лікарню
Фото: Фото надане Лесею Литвиновою
Тетяна Бондаренко з трьома дітьми виїхала з міста Красний Луч на Луганщині, коли там почалася війна
Ніна Бондаренко  пішла в школу в селі Лука на Київщині
Микиті Бондаренко до 13 років робитимуть операції на серці

— Когда увидела этот дом — расплакалась. Не могла поверить, что мои дети не будут скитаться по чужим углам, — розповідає 38-річна Тетяна Бондаренко.

Минулого тижня їй подарували хату в селі Лука Таращанського району на Київщині. Два роки тому вона виїхала з трьома дітьми з міста Красний Луч на Луганщині. Сама виховує 20-річного Миколу, 10-річну Ніну й Микиту, 3 роки.

Житло для родини допомогла шукати волонтер Леся Литвинова.

— Ту жінку, яка подарувала хату, я ніколи не бачила. Навіть не знаю, як її звати, — каже Тетяна. — Вона не захотіла, щоб про неї говорили. Хочу подякувати їй, бо зробила моїх дітей щасливими. Будинок на дві кімнати, з великою кухнею, коридором і верандою. Ремонт зроблений, шпалери поклеєні. Є газ, а між кімнатками — грубка, можна протоплювати в сильні морози. Біля будинку — літня кухня, гараж і два сараї. Триматимемо там господарство. Є садок і 15 соток городу. Найняли людей, аби викопали криницю. Наступного року проведемо воду. Не маємо тільки меблів. Із цим також обіцяла допомогти Леся. Все, що ми мали на Луганщині, — розікрали. У нашому домі голі стіни. Вийняли навіть рами з вікон.

Наймолодший син Тетяни має синдром Дауна й ваду серця.

— Як була вагітна, лікарі казали, що плід добре розвивається і патологій немає. Микитка народився на восьмому місяці. Йому важко було дихати, серцеві клапани практично не працюють. На третю добу сказали, що в нього синдром Дауна. З батьком Микитки жили в цивільному шлюбі. Чоловік покинув одразу, як дізнався про хворобу сина. Ніхто з його сім'ї дитину не признав, — говорить Тетяна.

На лікування Микити потрібні були гроші. Після пологів жінка продала квартиру в Красному Лучі й купила хату на околиці. Пожили там менше року.

— Почалася війна, їсти нічого. Гроші на картці були, а зняти неможливо. Батько старшого сина щотижня приносив пакет продуктів дітям. А за хворого Микитку було страшно, бо ні лікарів, ні медикаментів, — плаче Тетяна. — Моя мама вже багато років працює у Києві. Приїхала за нами. Я виїжджала в сарафані й літніх капцях. Взяла з собою три пакети — документи і дитячі речі. Оселилися в кімнатці, яку винаймала мама. Зі зручностей було тільки світло. Ні опалення, ні води, газ — у балонах. Якось перебули там вісім місяців.

Зі столиці родина переїхала до Переяслава-Хмельницького за 85 км.

— Далеко від Києва бути не можу. У будь-який момент сину може знадобитися госпіталізація. Минулого року кілька місяців лежали з Микиткою у лікарні. Ніну доглядав Коля, їсти варив, у школу водив. Увечері вкладала малого спати, залишала на інших мамочок у палаті. Сама з донькою вчила по телефону уроки. І таблицю множення, і вірші, — продовжує Тетяна.

Її молодшому сину зробили дві операції. Вдруге оперували понад 7 год. в Інституті кардіохірургії. Попереду ще кілька операцій. Так до 13 років, потім можна буде поставити штучний клапан.

— Після Переяслава перебралися в Луку Таращанського району. Зняли хату. Весь город посадити не встигли, але мали свої помідори, капусту, перець, кукурудзу. Завели курей, гусей, качок, кролів. І знову нам сказали вибиратися. У мене руки опустилися. Тільки звикли тут, Ніна пішла до школи. Зривати її знову — важко. Цій хаті дуже зраділи.

Микиту незабаром потрібно везти в Київ на чергове обстеження.

Допомогти родині можна, перерахувавши гроші на картку Приватбанку 4149 4378 5128 6417 на ім'я Бондаренко Тетяни Олександрівни.

Зараз ви читаєте новину «"Чоловік покинув одразу, як дізнався про хворобу сина"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути