пʼятниця, 20 січня 2006 13:46

Баба Віктора Штеця

 

61-річний Віктор Штець, мешканець Дзержинська, на Донеччині, на старість став ідолопоклонником. Притяг на подвір"я кам"яну половецьку бабу, встановив на постамент і кланяється щодня, кладе квіти, приносить яблука...

Мені розповів про нього знайомий історик Костянтин Коваль, земляк Штеця.

Дзержинськ занепадає. Розсипані п"ятиповерхівки, перегороджені збитими стовпами вулиці, тротуари у вибоях.  Найбарвистіше, що я побачив там, — білборд Партії регіонів.

— Так, справді, я привіз бабу собі на подвір"я, — підтвердив Віктор Штець,  відчинивши величезні металеві ворота до свого обійстя. Він був у синьому костюмі і чорному кашкеті. Обличчя, наче на іконі, — спокійне і щасливе.

Штець зрадів, що до нього приїхали. Поставив на стіл в альтанці дві високі пляшки домашнього вина. Приніс яблук з дерев"яного ящика біля дверей. Розмовляв українською.

— Знайшов я її в обійсті Олекси Єрьоменка, царство йому небесне, — розповів. — Валялася в нього в купі каміння, підпирала старий паркан.

— А історики не цікавилися знахідкою?

— Я сам історик, хоч усе життя механіком пропрацював. У мене два КамАЗи книжок у хаті. Таких баб тут безліч. Певне, колись десь тут капище половецьке було. У кожному городі на них наткнутися можна. А Олексій не знав, як з бабою поводитися, і поплатився?

Пан Штець зізнався, що везти бабу допомагали йому п"ятидесятники — батько з синами, сусіди. Важить вона 300 кілограмів. Дотягли на візку до воріт і кинули, жалілися, що гнітить вона їх, що недобра.

— Як Єрьоменко закинув бабу цю на задвірок, в його дім прийшло лихо, — вів далі господар.

— Ми з ним колись разом працювали на заводі: я — механіком, він — слюсарем. Спершу його дружину п"яний сусід убив. Він знову оженився, за рік. А друга жінка скалічіла, на милицях досі. Роботу він утратив, заліз у борги. Брат спився. А сам Єрьоменко тричі пробував на себе руки накласти. Зрештою кинувся під електричку.

Він підвівся, аби закрити собаку, який гавкав, заважаючи розмові.

— Тільки-но забрав бабу з його подвір"я, як там усе потрохи владналося, — продовжив господар, повертаючись до альтанки. — Навіть каліка-вдова заміж вийшла й виїхала звідси. Смачне, еге ж? — Він налив червоного вина у маленькі скляночки. — Я часто з людьми вином розраховуюся. І Єрьоменку дав за неї дві пляшки. Хоча реальна її ціна, я вичитав, тисяча доларів.

— А як ваші родичі поставилися до такої покупки?

Сусіди її жаліють: кажуть, в онуки мені, дивакові, годиться

— Жінка, а вона в мене молода, голосиста, завила на всю вулицю. Казала: невже і нам тепер біда буде. Заспокоїв її, пояснив, що знаю, як поводитись, аби баба добро приносила, а не лихо. Зробив їй п"єдестал і доглядаю щодня. Вранці вітаюся спершу з нею, а вже потім — із жінкою.

Дружини господаря вдома не було. Був лише кіт, який, здалося мені, боїться кам"яної баби посеред своєї території. Пан Віктор похвалився, що жінка в нього молода, красуня, схожа на дитину.

— Сусіди її жаліють: кажуть, в онуки мені, дивакові, годиться.

Він щасливо розсміявся.

— Вірите, відколи привіз бабу, і жінка добріша стала. Племінниця вдало одружилася, теж виїхала із Дзержинська. Гроші в мене завелися. А врожай який! Молодого вина зробив більше, ніж за п"ять попередніх років.

— Тижнів зо три тому мені наснилося, — мовив далі пан Штець, тримаючи склянку наче для тосту, — буцімто йду я понад нашою річкою, Казенним Торцем, а з-під осоки хтось на мене дивиться. Вранці прибіг я на те місце, а там у мулі ще одна баба — скіфська.

— Витягли?

— Ні, літа чекаю. Глибоко вона. Теж на подвір"я привезу. Хай буде дві.

Ми пішли з ним на Казенний Торець. З берега, в осоці, нічого не розгледіли, бо вода в річці піднялася.

Тоді він повів мене на вузький довгий місток. Але саме там, де мала лежати баба, вода була каламутна, і я нічого не побачив.

— Тиждень тому селяни на цьому місці ловили сіткою рибу й підчепили її. Підтягли за голову, але витягти не змогли, — розповів пан Віктор.

Повертаючись, ми зайшли на обійстя покійного Олексія Єрьоменка. Хата зруйнована. Паркану нема зовсім, цегла по подвір"ю, по бур"янах розкидана.

— Серйозна баба, — сказав я і вирішив до пана Штеця вже не заходити.

Зараз ви читаєте новину «Баба Віктора Штеця». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути