вівторок, 26 квітня 2016 06:00

Авто Андрія Питака підірвалося на міні
4

Андрія Питака з Тернополя мобілізували в серпні торік
Фото: фото з особистого архіву Андрія Питака
Іван Коврига
Марія Рольникайте
Сергій Семенец

Сороковини справили за ­34-річним Андрієм Питаком із Тернополя. 1 березня він загинув. Виконував бойове завдання на трасі між селищем Новотошківське й містом Гірське Попаснянського району на Луганщині. Його авто підірвалося на протитанковій запальній міні.

— Коли принесли повістки в міськраду, він не ховався. Узяв її і побіг до військкомату. Ми часто телефонували до нього. Питали, чи потрібно щось передати, купити. Скромно відповідав, що все має, — каже Людмила Чорномаз із управління соцполітики Тернопільської міськради.

До війни Андрій працював в цьому управлінні, обслуговував громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. Його мобілізували 6 серпня торік. Був на військових навчаннях у Рівному, потім — у Житомирі. 27 листопада у складі 80-ї аеромобільної ­бригади вирушив на фронт.

Мати 56-річна Мирослава Питак ­робила три експертизи ДНК, щоб поховати сина.

— Андрій не служив в армії. Казав, як отримає повістку — піде воювати, — розповідає Мирослава Володимирівна. — Син у мене — патріот. Пишався, що потрапив в аеромобільні війська. Щодня телефонував додому. 29 лютого його голос чула востаннє. 1 березня я його набрала, але телефон був вимкнений. Думала, Андрій спить чи на завданні.

Бійця поховали 28 березня на Микулинецькому кладовищі Тернополя.

Коротко

17-річний Іван Коврига з Рівного 2,5 року боровся із хворобою. Його серце збільшилося і не вміщалося у грудній клітці. Хлопця мали прооперувати в Білорусі за $100 тис. Гроші збирала вся країна. Клініка вимагала повної передоплати. Іван звертався до президента з проханням дозволити трансплантацію в Україні.

Щодня приймав по дві жмені препаратів. 900 грн пенсії на ліки не вистачало.

Розмір його серця вчетверо перевищував норму. Орган тиснув на легені, діафрагму й печінку. Хлопця не стало 18 квітня.

Литовська письменниця 88-річна Марія Рольникайте померла в ніч на 7 квітня в Санкт-Петербурзі. Під час Другої світової війни вона була в'язнем Вільнюського гетто, концтаборів Стразденгоф і Штуттгоф. Там загинули її мати, сестра і брат.

— У гетто я вела щоденник. Доводилося писати на клаптиках паперу від цементних мішків. Щоб зберегти спогади, завчала напам'ять, — казала Марія Григорівна.

Після війни закінчила Московський літературний інститут. Її автобіографічна книжка "Я повинна розповісти" про життя в гетто й концтаборах перекладена 18 мовами. Від 1964 року жила в Санкт-Петербурзі.

Роковини справили за киянином 74-річним Олександром Сіпакою. Він помер 25 квітня торік від раку шлунку. Був удівцем. Дружину Людмилу пережив на шість років. Доглядала батька молодша донька Наталія, 46 років. Квартиру покійного розділила з сестрою Анастасією, 48 років.

— Ми домовилися з Настею, що я за татом доглядатиму й мені лишиться його квартира. За півтора року лікування витратила майже 60 тисяч гривень, — розповідає Наталія Олександрівна. — 12 тисяч пішло на похорон. Коли за півроку по смерті почали ділити спадок, Анастасія стала вимагати півквартири собі. Пішли до суду. Оскільки моя домовленість з нею була усною, суддя мені не повірив. Квартиру поділив між нами.

19 квітня попрощалися з го­ловним архітектором міста Рівного Сергієм Семенцем, 55 років. Він помер у лікарні. Вночі 16 березня Семенця знайшли непритомним неподалік гаража в селі Зорі Рівненського району. Лікарі діагностували черепно-мозкову травму. Одна із версій — напад, пов'язаний із професійною діяльністю. Місяць за його життя боролися лікарі. Родині покійного надали 20 тис. грн допомоги.

Зараз ви читаєте новину «Авто Андрія Питака підірвалося на міні». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути