— Не люблю читати, бо дома є планшет. Але папа заставляє. За кожну прочитану книжку платить 5 гривень, — каже 8-річний Андрій Коваленко. Прийшов із батьком до столичної дитячої бібліотеки №9 на Лук'янівці.
Хлопчик витягає з пакета дві книжки з дитячими віршами. Кладе на стіл перед бібліотекаркою.
— Віршики майже всі вивчив, — говорить Андрій. — Скоро ж Новий рік, Дід Мороз з подарунками прийде. Треба йому якийсь розказати. Віршів знаю багато. Але всі розказувати не буду, бо Діду Морозу прийдеться мені всі подарунки віддати.
Хочу взяти книжку про фокуси. У першому класі однокласник її в школу приносив. Тепер він уміє витягувати з рукава носову хустинку і відривати собі палець. Але як це робить, нікому не розказав.
Бібліотекарка приносить з другого поверху книжку "200 интересных опытов".
— Про фокуси так і не повернули, — каже вона. — Візьми цю, будеш проводити вдома хімічні досліди. А якісь і в школі зможеш показати.
Андрій відмовляється. Обіцяє зайти за тиждень.
У читальному залі на столі лежить карниз зі світло-зеленими шторами.
— Вчора двоє хлопчиків прийшли готувати реферат, — розповідає бібліотекарка Валентина Захабура, 36 років. — Спочатку щось занотовували, а потім почали гратися. Так розійшлися, що карниз упав на підлогу.
15-річна Олександра Шахрай на другому поверсі в залі для школярів 5–11 класів просить "Анну Кареніну" Льва Толстого та поему "Мойсей" Івана Франка.
— Хлопці з класу читають твори скорочено, а мені хочеться повністю, — каже. — Всі книжки є в електронному варіанті. Але більше подобається читати на папері. Знаєш, на якій сторінці опис героя, на якій — цікаві цитати. В електронній книжці все це важче шукати.
Бібліотекарка приносить замовлення.
— У бібліотеці буваю щотижня. За півроку прочитала всі книжки про Гаррі Поттера, а трилогію "Той, що біжить лабіринтом" Джеймса Дашнера —за два дні. Вдома навіть під час обіду не випускала її з рук. Уночі мама сварилася: "Зараз же поклади книжку і вимикай світло. Будеш багато читати, посадиш зір". Робила вигляд, що послухалася. А через півгодини знову бралася читати до третьої ранку.
У школу постійно беру книжки. Хлопці бігають по коридору, а ми з дівчатами сидимо і читаємо. Сьогодні навіть на уроці математики не втрималася — читала Достоєвського. Залишилося 20 сторінок "Злочину і кари". Так цікаво було, чим закінчиться.
Школярка закладає книжки під пахву і йде з бібліотеки. Щодня туди приходять до 40 дітей. Бібліотекарі кажуть, це залежить від погоди.
— Беру книжки только со школьной программы, — 16-річний Кирило Литвиненко викладає на стіл "Злочин і кару" Федора Достоєвського. — Друзі читають в інтернеті, а я не можу. Щойно включаю комп'ютер, починаю відволікатися, в соціальних мережах хтось пише постійно. Тому, коли беру книжку, комп'ютер і мобільний вимикаю. Так легше сконцентруватися.
Замість "Кобзаря" просять "Кобзона"
— Діти постійно плутають імена письменників і назви книжок, — каже бібліотекар Валентина Захабура. — "Таємне товариство боягузів" Лесі Ворониної називають книжкою про ворону-боягузку. Артура Конан Дойля — "Конан", "Кодель", "Доля" і "Дуля". Гомерову "Іліаду" називають "Гомеріадою" і "книжкою про Одесу". Якось один хлопчик замість "Кобзаря" попросив "Кобзона".
Часто дістається і Міґелеві де Сервантесу. Його називають "сервантом", "сером Вантусом" або кажуть: "Дайте нам книжку "Дона кого-то".
Якось прийшов хлопчик і каже: "В 10-му класі почав читати дуже цікаву книжку. Але до кінця не дочитав, а тепер хочу знайти її. Назви не пам'ятаю. Там ішлося про хлопця, який найнявся вчителювати до багато чувака — батька двох доньок. Той вчитель з одною спав, а з іншою хотів одружитися". Зрозуміла, що йдеться про "Червоне і чорне" Стендаля.
3 
1
Коментарі