Бджоли передають інформацію танцями
У дитинстві мріяв стати різноробом – страх як не хотілося одноманітної роботи. Зрештою, майже так і вийшло. Об'їздив пів світу. Нудьгувати мухи не давали.
Живемо на планеті комах. Тварин на Землі – понад 10 мільйонів видів. Левова частка – це комахи. Зайняли всі екологічні ніші та пережили великі вимирання.
У дитинстві на кінському щавлі на городі побачив золотисто-червоного метелика. То був дукачик. Попросив батька зробити мені сачок. У бібліотеці перечитав усі книжки про комах.
1968-го п'ятикласником опинився у Природничому музеї. Я вже рік збирав метеликів. Упав на хвіст екскурсоводові, який щось показував друзям. Запитав, хто міг би допомогти. Юрій Костюк показав мені все, що було в його бібліотеці про метеликів.
Порівняно з кількістю видів комах, ентомологів у світі мало. Першою я відкрив викопну муху. Колеги-палеонтологи сказали: "Тут твоя піддослідна. Втопилася в озері ще в міоцені (епоха почалася 23 мільйони років тому. – Країна). Між двома шарами мулу зостався відбиток її крильця. Опиши і дай ім'я". Я назвав новий вид Pseudаcidia сlotho V. Korneyev, 1982.
У Палеонтологічному інституті побачив ватні матрасики, на яких розкладені сухі заморені етером комахи. Цікавезні види з Середньої Азії, Монголії і Сейшельських островів. Мені дозволили змонтувати ці екземпляри на шпильки. Там знайшлося чимало невідомих і безіменних, але вже сучасних видів із Таджикистану й Узбекистану. Перший вид був надзвичайний, мав жовту спину. Я тоді захоплювався режисером Андрієм Тарковським. Мух назвав на честь його фільмів – Urophora solaris та Urophora stalker.
Майже все життя досліджую мух-осетниць. Нагадують ґедзів, але харчуються тільки рослинною їжею. Їх називають переважно фруктовими мухами. Живуть в осоті, будяках, кульбабах, соковитих фруктах. Їдять насіння, суцвіття. Не дають розмножуватися бур'янам.
Найпрекрасніша з фруктових мух – середземноморська плодова. У неї помаранчеве тіло. На ньому – блискучі чорні плями, вкриті сніжно-білим опушенням. У самців на голові – віялоподібні ріжки. Крильця з жовтогарячими перев'язами. Живе в Марокко, Ізраїлі, Туреччині й Ірані. Зараз поширилася й на Флориду, Каліфорнію і Південну Америку. Любить персики й абрикоси.
Про мухознавців є два анекдоти. Перший – коли тебе бачать із сачком, неодмінно питають: "Дядьку, де риба?" Другий: коли на запитання, що ловиш, відповідаєш про вивчення мух, співрозмовник каже: "Ти не там збираєш! У мене за клунею є місце". Нам потрібні інші мухи – невивчені й невідомі.
У світі досі є колекціонери комах. Переважно – метеликів і жуків. Колекції заповідають природничим музеям. Одну з найбільших мав мандрівник Володимир Караваєв. Небіж хірурга, чиє ім'я носять столична станція Караваєві Дачі та вулиця Караваєвська. Він був серед засновників і директорів академічного Зоологічного музею.
Колекціонерів комах завжди вважали диваками. Та в Європі досі існують щорічні "біржі", де купують шпильки, засклені коробки, пінцети, мікроскопи та сачки. Там діє чимало комашиних ферм, де розводять на продаж тропічних метеликів і жуків. Комах у засклених коробках, яких продають на Андріївському узвозі у столиці, привозять із Чехії та Австрії.
Зараз неможливо збирати наукові зразки у країнах із найбільшим біологічним різноманіттям – Бразилії, Індонезії, Папуа Новій Гвінеї, Туреччині. Система дозволів, аж до голів папуаських сільрад, потребує астрономічних сум за ліцензії. Плюс хабарі. Незаконним збирачам загрожують величезні штрафи й терміни ув'язнень.
сховати сачки нам довелося ще до глобальних змін в екосистемах і законодавстві. Деякі з наших північних колег пиячили та прибріхували для статусності, що "охотятся на бабачьку", яка коштує 10 тисяч доларів. Після такого будь-який чабан, оленяр чи папуас ставитиметься до людини з сачком як до браконьєра, якого треба розвести на 500 доларів.
10 тисяч не платили навіть за найдорожчого метелика – птахокрила Александри. Це найбільший у світі денний метелик з розмахом крил понад 27 сантиметрів. Його описав 115 років тому британський банкір, політик і зоолог Волтер Ротшильд. Назвав на честь королеви Александри – невістки британської королеви Вікторії. Першого птахокрила Александри вполював у Новій Гвінеї ентомолог Альберт Мік. Кажуть, з дробовика підстрелив метелика, який літав у кронах дерев. Нині цей вид вважають таким, що зникає. Категорично заборонили для продажу.
Аспірантом вертався із Трахтемирова на Черкащині. Зайшов у двір. Питаю в жінки, коли автобус на Канів. А вона: "А шо ти тут робиш?" "Комах збираю, науковець Канівського заповідника". А вона: "Ти? Який із тебе науковець? Я зараз хлопців з тракторної станції покличу, вони розберуться! У нас на ягодах чорні жуки з'явилися. Це ж, мабуть, ти порозкидав! Нам засилають американських шпіонів, щоб вони ягоди псували!" На моє щастя, саме підійшов автобус.
Я описав близько 140 видів комах. Це небагато. Абсолютний рекордсмен – експерт із систематики комарів-довгоногів Чарльз Александер (1898–1992). Він дав імена 11 тисячам видів, родів і підродин комарів.
Завдання систематика – не тільки відкривати, а й упорядковувати. Додавати відомості про те, чим живиться вид, чи він шкідливий, чи поширюється на нові території, чи, навпаки, скорочує свій ареал.
У горах Казахстану жила невідома муха з гострими виступами в основі крил і витягнутою мордою. Я назвав цей рід Аngelopteromyia – ангелокрила муха, а вид – alf, на честь Альфа з американського серіалу. Друга муха, зловлена на острові Мадейра в ХІХ столітті. Чорна та страшна. Згадав вампіра Носферату. Назвав Nosferatumia no.
Колега з Воронежа називав відкриті ним види на честь подруг: mashae, taniae, vikae, irae, anzhelikae. Назва виду на честь когось має бути в родовому відмінку.
Кодекс зоологічної номенклатури не рекомендує називати комах на честь політичних діячів. Утім, недавно вид молі з рудуватим чубом назвали Neopalpa donaldtrumpi – Новомацачка Дональда Трампа. Є кілька видів, названих ім'ям Гітлера. Закрити чи декомунізувати ці види, на відміну від вулиць чи площ, не можна.
Комахи без людей якось прогодуються. Але людям без бджіл, джмелів, мух і метеликів буде непереливки. Перш за все без запилювачів і руйнаторів органічних решток. Коли зникають окремі види, екосистема руйнується, її зв'язки розпадаються.
Маю улюбленого метелика, якому присвятив частину життя. Це Парнасець, або ж верховинець-Локсіас, Parnassius loxias. Його ловив на кордоні Китаю і Киргизстану. Білий із двома червоними цятками на задніх крилах і перламутрово-синьою облямівкою на краях.
Локсіаса важко впіймати. Літає в горах, на висхідних повітряних потоках, уздовж вертикальних стінок, урвищ. Його можна вполювати тільки із засідки. Знайомі метеликомисливці робили букети з волошок. Встромляли між каменів, а самі ховалися й чекали, коли прилетить голодний Локсіас. Іноді спрацьовувало.
Нічних метеликів ловлять на потужну ультрафіолетову лампу навпроти простирадла. У хмарні ночі на це світло летить маса комах. Їх збирають, заморюють і долучають до світової колекції. Денних наздоганяють із сачком. Тропічних метеликів ловлять так: провідники-африканці набовтують велику каністру зброджених фекалій, ллють калюжки – і на них злітаються прекрасні екземпляри. Є феромонні пастки з синтетичними речовинами, якими пахне самка. Комахи летять на жовті тарілки з водою і рідким милом, в якій тонуть. Пастка Малеза – величезна сітка, яку натягують на шляху комашиного лету. Має дашок, з якого вони потрапляють в трубу. А потім – у рідину-консервант.
На початку 1980-х поїхали з дружиною в Кончу-Заспу. Назбирали гусені поліксен. Вона живе на отруйному хвилівнику. Ріс там на луках до того, як їх забудували. Одну гілку з 20 гусеницями забрали додому. Вигодували. Вони залялькувалися, а на Новий рік вилупилися метелики. Жовто-чорно-червоні літали довкола ялинки, як живі прикраси.
Кандидат наук зараз заробляє менше за прибиральницю – 7–8 тисяч гривень "брудними". В академічній науці ні вкрасти, ні облаштувати оборудки. Тому залишаються фанатики. Доводиться підробляти: хто перекладами, хто – на будівництві в Польщі. Або ж виживають, знаходячи гранти в європейських музеях.
Завжди мандрував своїм коштом. На гроші з роботи в закордонних музеях. Цьогоріч у зв'язку з коронакризою грошей на це не очікується ні в нас, ні в Європі, ні в Америці.
Комахи мають мову жестів, рухів і запахів. Бджоли передають інформацію танцями. Головне – знати: хто безпечний, чи їжа їстівна й чи можна в цей субстрат відкладати яйця.
Люблю спів цвіркуна. Він дає атмосферу затишку та спокою. Тропічні цвіркуни жили в нас на кухні. Узимку ми слухали літо. Смішно шиплять великі мадагаскарські таргани. Звуком захищаються, коли їх торкаєшся. Не люблю вереску цикад.
3 
1
Коментарі