Влада "переганяє" кошти України з однієї супермонопольної "кишені" в іншу

Днями журнал "Кореспондент" оприлюднив "Топ-20 найбільших підприємств-платників податків України" – компаній, від яких найсильніше залежать державний бюджет і добробут громадян. Цей рейтинг показово відбиває тяжкі хвороби вітчизняної економіки: надмірну одержавленість, змонополізованість, відсталий антисоціальний характер.

В першій п'ятірці компаній-платників дві державних: НАК "Нафтогаз" (1 місце, 10% доходів держбюджету) і "Укрзалізниця", та дві компанії Ріната Ахметова – "Метінвест" (2 місце) і ДТЕК. За сумним збігом, саме ці держкомпанії найчастіше звинувачуються в скандальних тендерних закупівлях. А різноманітні комерційні структури, близькі до п. Ахметова, відповідно – в отриманні підозрілих державних замовлень на тендерах. При цьому суми закупівель, про які йдеться на тендерах, і обсяги платежів до бюджету різняться в рази. Влада, попросту кажучи, "переганяє" кошти країни з однієї супермонопольної "кишені" в іншу, зберігаючи над економікою майже тоталітарний контроль.

За єдину не пов'язану з режимом компанію в першій п'ятірці не доводиться радіти. Адже це "Філіп Морріс Україна" (№3) – "дочка" світового тютюнового гіганта. Її 7,5 млрд. грн. податків, як і платежі ще трьох (!) сигаретних компаній з "Топ 20", практично не доходять до шкіл, театрів і мостів. Ці гроші майже повністю "перекачуються" на витрати з лікування хвороб, спричинених масовим курінням, пенсії за інвалідністю, допомоги на поховання тощо. Те саме стосується ще трьох "годувальниць держбюджету" в рейтингу "Корреспондента" – алкогольних компаній. Вимальовується картина всеукраїнської "роботи на аптеку".

Лобісти цих галузей зауважать: таку частку сигаретно-горілчаних доходів держави можна пояснити тяжким податковим тиском на шкідливу продукцію. Мовляв, ледь виживаємо. Однак вітчизняні куриво й випивка все одно залишаються найдешевшими в Європі, а їх виробники незмінно потрапляють до рейтингів найбагатших і найвпливовіших.

Кого не варто шукати в "Топ-20 найбільших платників податків", то це підприємства, які використовують високі технології й виробляють готові товари з високою доданою вартістю. В рейтингу лише одна умовно "високотехнологічна" компанія – "Київстар". Але й вона, як відомо, лише продає послуги, готове обладнання для яких здебільшого походить із-за кордону. Серед найбільших донорів бюджету немає унікальних лабораторій чи виробників складної зброї – підприємств, про які полюбляють писати державні ЗМІ, на які часто заїздять з візитами високопосадовці. Непомітний там і агробізнес.

В рейтингу домінують великі компанії з низьким переділом виробництва (вугільні, гірничо-металургійні) і значною шкодою для довкілля, створені не пізніше середини минулого сторіччя. Це типово для країн "третього світу".

Звісно, "Топ-20 платників податків" не є ані повною картиною української економіки, ані тим більше зайнятості й доходів населення. Самі експерти-укладачі рейтингу зазначають, що більшість бізнесів ухиляються від податків у тіні (обсяг якої вдесятеро більший за заплачене "першою двадцяткою"). Серед таких є й монопольні на планеті високотехнологічні заводи, і розробники програм для Apple та Microsoft. Значна частина українців працює в малому бізнесі, який за перше півріччя заплатив до бюджету близько 40 млрд. грн.

Проте цей рейтинг наочно демонструє, яким підприємствам, галузям, якій культурі бізнесу держава Україна найбільше сприяє пільгами та дотаціями. Показує, від кого найбільше залежить влада, для кого вона вибудовує зовнішню й внутрішню політику, куди спрямовує вільні народні ресурси в 21-му сторіччі.

×