Непристойний автор

– Шукшин, Матіос, і… Винничук? – жінка підіймає брови. – Це ж непристойний автор.

Молода чорнява бібліотекарка любить давати мені поради. Я їй подобаюся, бо кожні два тижні беру три-чотири книжки, вчасно повертаю і говорю з нею про літературу. А "працівниця храму книг", як вона себе називає, прочитала все, що є в бібліотеці.

– "Танго смерті" ще так-сяк, а "Весняні ігри в осінніх садах" – це ж повна порно­графія. Там цілий розділ про… хм… прутня Винничука, – стишує голос жінка. – Я би йому в очі подивилася й запитала: як ви спокійно по вулицях можете ходити після такого?

Обурення бібліотекарки ще більше заохотили мене взяти Винничука. Вже на другому розділі розумію, про що йшлося. "Вона спалахує з півоберта, просто треба знати місця, до яких слід торкнутися. Торкаєшся – і вона горить, як Жанна д'Арк. Її руки не знають спокою. Де б ви з нею не перебували, рука її постійно намагається пірнути вам до кишені" – пише "непристойний" автор.

Я тут на порнографічну тематику підготувала добірку

За два тижні повертаю книжки. Бібліо­текарка записує здане і викладає з шухляди "Камасутру" Юрка Покальчука, "Історію О" Полін Реаж і ще кілька невідомих мені авторів.

– Ми вивчаємо смаки читачів, радимо їм у виборі книжок, – каже. – Я вам тут на порно­графічну тематику підготувала ­добірку.

Беру почитати Покальчука – аби не ображати турботливу жінку.

– Це еротична література, а не порно­графічна, – кажу.

– Еротична, це коли пишуть: "Він ніжно її обійняв за талію і відчув тепло її тіла". А порнографічна – це п'ять сторінок опису любощів. І крапка.

Днями гортаю в книгарні роман "50 відтінків сірого" письменниці Е.Л. Джеймс. Критики називають його порнографічним, а авторку – збоченкою. Сцени з любощами та сексуальними фантазіями займають півкнижки. У Британії письмен­ницю визнали людиною року. Вона не може пройти Лондоном кількох метрів, щоб не дати автограф. А Юрій Винничук може спокійно ходити вулицями Львова. Головне – не потрапляти на очі чорнявим бібліотекаркам.

×