Як жити

Подруга Ольга збирає на де­окупованих територіях докази злочинів росіян. Минулого тижня їздила у Дворічну на Харківщині.

– Люди охоче розповідають, де могили загиблих і замордованих, про те, як орки жили. Але не хочуть говорити про колаборантів. Точніше, говорять, а коли виймаєш папери, щоб задокументувати, відмовляються. А це ж теж важливо, – ділиться.

Місцеві зрадники разом з окупантами створили чат "Укропы Двуречанщины". Публікували там адреси українських військових, волонтерів і патріотів.

– Жінка з двома дітьми виїхала на Закарпаття. У соцмережах закликала підтримувати українську армію. То в чаті агітували прийти й побити її матір і бабу. Там дві пенсіонерки. І люди ж знають, хто це робить.

Ольга з волонтерами роздавала теплий одяг і продуктові набори. Коли підійшла молода жінка по дитячу куртку, черга обурилася. З'ясували, що це працівниця банку. Одразу перейшла на бік росіян, але після деокупації не виїхала. Жінка виправдовувалася, що пенсії все одно комусь виплачувати треба було. Кричала, що ніхто не уявляє, як їй було страшно.

– Питаю їх, чому мовчать. Треба покарати тих, хто допомагав ворогу. Там є дикі історії, – продовжує Ольга. – Кажу до чоловіка, який найголосніше обурювався і згадував їй, що хотіла спалити український паспорт. "Воно-то так. Але нам іще всім разом жити".

×