"Чому цей народ терпить?" - риторично запитує Ліна Костенко. Тому що "хата з краю", і з неї ще не винесли ліжко.
Чому ні до чого не призвели "податковий майдан", "день гніву", "весняний марш протесту" і ряд місцевих "виступів"? - Тому, що українця зачіпає і заставляє рухатись лише те, що стосується лише його особисто:
- притиснули податками підприємців - "так їм і треба — буржуям новоявленим, наживаються на нас" - думає більшість;
- хтось чубиться і гнівається через якісь там прапори, флоти - "хай чубляться, якщо розуму нема";
- весняним маршем протесту пройтись - "за гроші можна й помарширувати, якщо погода гарна, оплата погодинна"...
Українця може зачепити лише те, що стосується його сособисто, належить йому особисто — його гроші. Так як це починає зачіпати "навіть" білорусів.
Серед головних причин падіння білоруського рубля у 3 рази (!) стало швидке зростання негативного зовнішньоторгівельного сальдо. У 2010 році у них воно сягнуло 9,6 млрд. дол., що на 33% більше ніж у попередньому році. А лише за перший квартал цього року негативне сальдо досягло 2,8 млрд. дол., що вже у 2,5 рази більше відповідного періоду минулого року.
В Україні відбувається аналогічна тенденція. У 2010 році негативне сальдо торгівлі товарами у нас склало 9,3 млрд. дол., збільшившись у порівнянні з попереднім роком в 1,6 рази. За перший квартал цього року негативне зовнішньоторгівельне сальдо, за даними НБУ, вже складає 3,5 млрд. дол., що у 2,6 рази перевищує відповідну торішню цифру.
Найгіршим, ще й об'єктивнішим, є порівняння навіть не з білоруським досвідом, який ми спостерігаємо просто зараз, а з нашим власним минулим.
Справа в тому, що у порівнянні з обвальним для гривні 2008 роком, в якому у першому кварталі негативне сальдо складало "лише" 2,4 млрд. дол., цьогорішній перший квартал уряд завершив із прискоренням негативного сальдо більше ніж на 1 млрд. дол. - до 3,5 млрд. дол. І тенденція перевищення темпів росту імпорту над експортом продовжувалась і у квітні, і у травні. Такими пришвидшеними темпами цьогоріч, кризової точки перед обвалом гривні ми можемо досягнути не після 3 кварталу, як у 2008 році, а вже після 2 кварталу, влітку. Єдине, що може відтягнути агонію — сезонне літнє ділове затишшя, яке відбувається щорічно.
Але восени, після повернення з відпусток громадян, не повернення ПДВ підприємствам, підвищених цін на газ і, відповідно, на все інше, недонаповненого бюджету через списані 24 млрд.грн. боргів олігархів перед бюджетом, і, як наслідок, ще збільшеного державного боргу, який до кінця року буде більшим за 2 річні Державні бюджети, недоотримані доходи аграрного сектору через експортні обмеження "мудрого" уряду, а значить недонадходження від цього експорту іноземної валюти, ми, після вересня, підсумуємо 3 квартали фінансового краху і, у жовтні — нас чекає дзеркальне відображення всього цього на українському валютному ринку, яке у нас завжди завершується однаково — обвал гривні.
Здається, що сценарій дуже схожий, навіть ідентичний із 2008 роком? А знайдіть хоча б одну різницю у методах і прийомах роботи діючого і попереднього урядів. Та в результатах цієї роботи. - А ніякої різниці.
Різниця з 2008 роком буде лише в тому, що економічний провал вже не можна буде вміло вигороджувати "світовою фінансовою кризою".
Тому, в листопаді український політикум чекає відповідальність за все і за всіх — і за "владу" і за "опозицію".
Не допоможуть і постановочні політичні шоу у "непримиренне протистояння" між провладною брюнеткою та проопозиційною блондинкою — час ігор закінчився.
Лише після обвалу гривні, яке торкнеться кожного українця незалежно від соціального статусу, місця народження і проживання, мови спілкування та релігійної, партійної, прапороносної приналежності — лише тоді можливим буде "безстроковий бунт гніву майданами, вулицями, владними кабінетами" аж до повного виведення владно-опозиційної саранчі з поки що плодовитої, поки що нашої землі...
3 
1
Коментарі
37