субота, 25 листопада 2017 10:17

Відомий на весь світ український режисер помер у злиднях на чужині
6

Олександр Довженко
Фото: day.kyiv.ua
Прах Олександра Довженка покоїться на чужині
Творити Довженкові весь час перешкоджала цензура
Олександр Довженко не отримував насолоди від реалізації своїх фільмів
Олександр Довженко із дружиною Юлією Сонцевою

"Я помру в Москві, так і не побачивши України. Перед смертю попрошу Сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю в Києві десь над Дніпром на горі", - заповідав 1945-го року у своєму щоденнику відомий на весь світ український режисер Олександр Довженко. 25 листопада 1956 року інфаркт зупинив життя талановитого митця. Довженко помер на своїй дачі у підмосковному Передєлкіно, за день до початку зйомок нового фільму "Поема про море". За тиждень режисер мав їхати в Париж на пошанування своєї творчості.

Українця Олександра Довженка радянська влада не розстріляла і не згноїла у таборах. З ним вчинили гірше – йому заборонили повертатися на батьківщину.

"Вже не треба нічого – ні кіностудії, ні роботи, допоможіть тільки переїхати в Україну. Велика квартира мені не потрібна. Тільки треба, щоб з одного хоча би вікна можна було дивитися вдалину. Щоб було видно Дніпро, і Десну десь під обрієм, і рідні чернігівські землі, що так наполегливо почали з'являтися мені уві сні", - писав Довженко незадовго до смерті у президію Ради письменників України. Відповіді не було.

Поховали Довженка на Новодівочому цвинтарі у Москві за державний кошт: на його рахунку в Ощадбанку було лише 32 рублі. Покійний лежав у труні в старому костюмі. На згадку про рідну країну на похорон друзі привезли сніп жита та яблука, а в могилу вкинули грудочку української землі. Усі пропозиції до влади щодо перепоховання Олександра Довженка ігноруються й досі.

Автор: ukrlib
  Прах Олександра Довженка покоїться на чужині
Прах Олександра Довженка покоїться на чужині

Олександр Довженко виріс у бідній селянській родині на хуторі В'юнище у межах смт Сосниця, що на Чернігівщині. "Плач і похорон" супроводжували все дитинство Довженка – з 13 братів та сестер 12 померли. Це не завадило йому здобути освіту: хлопця цікавило все довкола – національний побут, старовинні легенди, історія, рідна мова. Він безмежно любив і захоплювався українською природою. Багато читав в інституті потай від педагогів, які, з його слів, забороняли не тільки читати, але й спілкуватися українською, пише 24tv.ua

Під час Першої світової війни приєднався до українського визвольного руху і боровся за суверенну та незалежну Українську державу.

Не пустили мене в Київ, я український ізгой. Кара, яку мені придумали великі люди в малості своїй, жорстокіша за розстріл. Я хочу писати серед свого народу

Професійну кар'єру починав із вчителювання у Житомирі. У Харкові працював карикатуристом у газетах, згодом став досить відомим художником, цікавився театром. Уже в Одесі заявив про себе як про геніального письменника та режисера. Довженко започаткував новий жанр – кіноповість.

Автор: ukrlib
  Олександр Довженко не отримував насолоди від реалізації своїх фільмів
Олександр Довженко не отримував насолоди від реалізації своїх фільмів

Кожну свою роботу Олександрові Довженку доводилося переробляти по декілька разів, аби догодити радянській цензурі. Сексоти, які зажди були десь поруч, повідомляли спецслужбам майже про кожен крок митця. Так, наприклад, у розсекречених документах зазначається: "Уві сні він часто розмовляє українською". На Довженка також було складено довідку, де зазначалося, що він "прихильник націоналістичного, українофільського руху". На закиди він відповідав так: "У нас хто любить свій народ, той і націоналіст. Ну й нехай: я повинен робити те, що можу".

Я вважаю себе людиною здоровою і хотів робити здорові фільми для здорових людей

Вважається, що Довженко був наближений до Сталіна, тому він й вирішив поїхати працювати на "Мосфільм". У своїй автобіографії Олександр Петрович написав велику подяку генсеку: "Я переконаний, що товариш Сталін врятував мені життя. Якби я не звернувся до нього вчасно, я, безумовно, загинув би як художник і громадянин…кожний спогад мій про цю велику благородну людину наповнює мене почуттям глибокої синівської вдячності і поваги до нього".

Товаришу мій Сталін, коли б Ви були навіть богом, я й тоді не повірив би Вам, що я націоналіст, якого треба плямувати й тримати в чорному тілі

Довженкову "Україну в огні" не вподобав саме товариш Сталін: заборонив і повість, і повернення режисера на батьківщину. На засіданнях Політбюро ЦК, генсек осуджував "Україну в огні", назвав її націоналістичною і класово ворожою. Проте у творі немає жодного слова про Сталіна.

У своєму щоденнику Олександр Довженко багато писав про власні моральні страждання та утиски, які довелося пережити через цю повість. "Україна в огні" правдиво зображує долю країни, бо саме на українських полях відбувалися найперші та найзапекліші битви.

Кіноповість "Україна в огні", що змальовує трагедію українського народу у роки Другої Світової, Довженко написав ще 1943 року, у розпал війни, а вперше її надрукували через 23 роки, коли автора вже не було на цьому світі

Вершиною кар'єри режисера стала стрічка "Земля". Вона зірвала аншлаг на екранах у Нідерландах, Бельгії, Греції, Аргентині, Мексиці, Канаді, США. Світові кінематографісти внесли фільм до сотні найкращих кінотворів. А після міжнародного референдуму у Брюсселі українську стрічку додали в перелік 12-ти найкращих фільмів всесвітньої історії кіно. Є свідчення, що Чарлі Чаплін високо цінував творчість українського режисера і в одній зі своїх промов сказав, що "слов'янство поки що дало світові кінематографії одного творця – мислителя та поета, Олександра Довженка".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Радянський фантаст із нерадянським мисленням став класиком світової літератури

Проте, на батьківщині "Землю" не оцінили. Після її виходу радянська влада продовжила цькувати Довженка. Його звинуватили в "захисті куркулів та ностальгії за минулим", а фільм – заборонили.

Автор: 24tv.ua
  Творити Довженкові весь час перешкоджала цензура
Творити Довженкові весь час перешкоджала цензура

Першим кольоровим і одночасно останнім фільмом для режисера був "Мічурін", який екранізовано 1949-го року. Ця стрічка зобразила самобутню самотність людини, яка шукає істину і хоче досягти здійснення мети.

Стрічка завжди і неминуче була гіршою, ніж я уявляв її та створював. І це було одним із нещасть мого життя. Я був мучеником результатів своєї творчості. Я жодного разу не відчував насолоди, навіть спокою, розглядаючи результати своєї безмірно важкої та складної праці. І чим далі, тим все більше переконуюся я, що найкращих двадцять років свого життя витратив я даремно

Саме завдяки "ідеологічно виваженому" повоєнному фільму "Мічурін" режисеру вдалося одержати Державну премію та "реабілітуватися" серед державних критиків.

"Земля" - одна з найпотужніших в історії кіно, проте глядач початку 1930-х років не бачив цього фільму. Тогочасна еліта подивилась його лише в епоху хрущовської ліквідації сталінізму – у 1960-х роках. Але навіть при цьому картина була і лишається ключовою в історії українського кінематографу", - вважає мистецтвознавець Вадим Скуратівський.

Зараз ви читаєте новину «Відомий на весь світ український режисер помер у злиднях на чужині». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути