Для Сашка в подарунок купила диск "Пікардійської терції" і футболку із жартівливим написом "Дякую тобі, Боже, що я не москаль". На Майдані із кількох різновидів взяла жовту із малюнком двох п'яненьких кумів в сивих шапках і кожухах. Вони чимчикують засніженою вулицею, затягнувши пісню. Обабіч дороги їм підвиває песик. Класична українська картинка.
Сашко - білорус, який винаймає квартиру в Москві, - має зацінити подарунки. Він перекладач - знає 12 мов, багато подорожує і любить всякі національні штучки. Саме в нього маю ночувати удвох із подругою, бо звідки ж у нас гроші на московські готелі?
Протягом дня у сусідній століці мене як тільки не називали.
-Дєвушка, вы белоруска ? – питався охорець у Третяковці, зачувши моє "гакання".
-Ні - відповідаю російською, - я з України.
-Ой, хорошая страна, жалко только , что у вас своїх нефти и газа нету, - каже тихенько.
У магазині допитуюся російською в узбечки-продавничі, які цукерки смачніші?
-Девушки, наверное из Украины? Да? У меня сестра в Запорожье. Вот эти возьмите, - шепоче, - а трюфеля не надо, они если испортятся, на повторную переработку идут.
У музеї мистецтв ім. Пушкіна затіваю розмову із доглядачкою. Вона сидить біля картин Рембрандта . У залі більше нікого нема. Я починаю втирати щось про Ермітаж, про великих митців.
-Вы из Питера?
-Та з Києва, - кажу.
-Ой, а какая погода в Киеве? А цены на билеты в поезд? Вот у меня брат в Бердянске… А вы в соседнем зале были? Там Рубенс, спешите, мы закрываемся через 10 минут.
Увечері за чаєм у Сашка ми сиділи на його кухні як три братніх народи: українка, росіянка - подруга родом з Іркутська - і білорус. Говорили кожний своєю мовою, ніхто нічого не перекладав. Все було органічно.
З подарованої футболки Сашко довго тішився. Попросив сфотографувати його в ній на " аву" для соціальних мереж.
-А на вулицю ти в ній вийдеш? – чіпляюся я.
- Ти вєдаєш, -замовкає на хвилю він, - нє, мєнти могуць причепіцца. Лєпш я у сябе дома у єй хадзіць буду.
2 
1
Коментарі
27