"Перше замовлення оплатили з весільних грошей"

 

— 2009-го в нас народилася донька. Дружині важко було весь час тримати її на руках. Вирішили купити слінг чи рюкзак, в якому носять немовлят. Якісні закордонні коштували понад тисячу гривень. Знайшли дешевший українського виробництва. Рюкзак був зручний, але не подобався його вигляд. І конструкція була недосконала. Дружина запропонувала, як її покращити. Так вирішили створити свій рюкзак, — розповідає киянин 28-річний Олексій Прохоров. Разом із дружиною Тетяною заснував фірму "Лав енд Кері". За фахом чоловік — інженер, дружина — журналіст.

— На китайських бiзнес-сайтах почав шукати фабрики, де можна розмістити замовлення на виготовлення рюкзаків за нашими кресленнями, — продовжує Олексій. — Китайці переписуються поганою англійською, але зрозуміти одне одного можна. Замовили першу партію. Оплатили з весільних грошей — майже 3 тисячі доларів. Відкладали їх на машину. Шили рюкзаки три місяці. За цей час ми зробили сайт, замовили фотосесію, почали збирати замовлення. Коштував наш перший рюкзак 390 гривень. Сімейним бізнесом займався у вільний від основ­ної роботи час. Писали з дружиною на різні форуми. Обговорювали цю тему. Бо тоді слінги та ерго-рюкзаки ще не були такими популярними, як зараз.

Перші 300 рюкзаків для немовлят продавали рік.

— Спочатку купували один за місяць. Потім продажі зросли. Потрібно було замовляти нову партію в Китаї. Поки замовлення шили, вирішили доробити конструкцію й розширити асортимент. Звернувся на фабрику, попросив виготовити додаткову партію, але мені відмовили. Виявилося, що в них замовлення розписані на півроку вперед. Друга партія рюкзаків була гіршої якості. Ще й брак допустили — не в тому місці прибили кнопку. Ми спробували замовити рюкзаки на українських фабриках. Звернувся у кілька цехів. Показав, як має виглядати товар. Пошили якісно. Але довелося підняти ціну майже в півтора разу. В Україні дорожчі оплата праці й тканина для рюкзаків.

Власне виробництво поки що не плануємо відкривати. Ми тільки розробляємо продукцію, самі тестуємо — чи зручна. Постійно вдосконалюємо.

Коли до нас почали звертатися дитячі магазини за товаром, зрозумів, що треба звільнятися з основ­ної роботи. Займаюся тільки сімейним бізнесом. Зняли офіс, найняли шістьох працівників. Вони продають товар, спілкуються з клієнтами й оптовиками. Через свій сайт продаємо третину товару, чверть — іде оптовикам. Ще третина — іноземним компаніям. Маємо замовлення з Чехії, Італії, Нідерландів. Спів­працювали з фірмами в Росії, Білорусі, Казахстані. Але з минулого року майже припинили, для них наш товар став дорогим. В Україні продаємо рюкзаки по 880 гривень. Щомісяця купують 700 штук. Торік виручка становила близько 4 мільйонів гривень. Конкурентів на цьому ринку небагато. В основному — китайські фірми, що торгують підробками під відомий американський бренд. На вулицях жодного разу не бачив виробів інших українських марок, а наших рюкзачків — багато.

×