— У 1990-ті їздив торгувати ковбасою в Москву, до Польщі. Заробив тисячу доларів. Відкрив точку на Привозі. Торгували там дружина з донькою, — розповідає 52-річний Михайло Кондратов з Одеси. Має чотири магазини м'ясних делікатесів.
— Продукцію сам закуповував. Їхав на підприємство, пробував ковбаси, сардельки. Це був 1996 рік. Які санітарні норми? Бував у цехах, де разом із м'ясом на конвеєр потрапляли щури. Запах стояв жахливий. Я тікав із закритим носом. Але були невеличкі цехи, де можна було вибрати ковбасу.
Спочатку шукав постачальників лише по Одеській області, бо були проблеми з доставкою. Пропрацювали з родиною десяток років за принципом "як усі". Заробляли 1–1,5 тисячі доларів на місяць. Купили машину, зробили ремонт у квартирі.
Кардинально поміняв підхід до бізнесу після поїздки в Німеччину. Друг запросив у Мюнхен. Зайшли в магазин місцевого підприємця, де продають більше сотні сортів ковбас. Скуповуватися туди приїжджають з усього міста. Всі ковбаси — вищого сорту. Багато оригінальної продукції. Тоді я зрозумів: якщо хочу серйозний бізнес — мушу змінюватися.
Коли повернувся додому, розпродав усю ковбасу в своєму ларьку. Оформив у банку кредит на 100 тисяч доларів під заставу квартири. Придбав машину з холодильником, оновив торгову точку, замінив старі вітрини. Виписав на папірець всі підприємства, які на той час робили ковбаси. Вибирав оригінальні сорти. Наприклад, у Хмельницькому фірма випускає ковбасу "Зіньківську" в чорній обгортці. Її варять, а потім закопчують. Схожа на домашню.
Відкрив точку на базарі через півроку. Рекламував себе гаслом: "У мене є те, чого немає в інших". З першого дня торгівля добре пішла. Пропонував продукцію з різних регіонів України.
Із 2007 року почав продавати делікатеси за домашніми рецептами. Якось запросили на день народження до знайомих. Жінка поставила на стіл дуже смачну буженину. Запропонував готувати мені м'ясо. Спочатку продавав його "з-під поли". Кілограм коштував 90–100 гривень. Покупці домашню буженину розмітали. Ще знайшов людей, які на замовлення готують кров'янку, запікають гусей, курей, роблять рулети. Замислився, як отримати сертифікат на цю продукцію, щоб не ховатися. Друг запропонував створити підприємство, яке отримає сертифікат якості. Все домашнє через нього проводжу.
Перш ніж продукція потрапить у продаж, куштую її сам. У мене є дві вимоги до постачальників: готувати страви тричі на тиждень і приносити не менше 10 кілограмів. Людина каже свою ціну, я в магазині додаю накрутку. На палці ковбаси заробляю 20–30 гривень. На домашніх стравах менше, але їх купують частіше. Коли якесь підприємство випускає новий продукт, дзвонять мені в першу чергу. Пропонують на пробу.
Кредит банку повернув. Зараз маю три магазини в Одесі, один у Києві. Планую розширятися. Сам собі довів — можна мати гарний бізнес, не створюючи власного виробництва, — додає Михайло.
4 
1
Коментарі