— Ризикнули всім, що мали. Вклали у ферму 65 тисяч євро (майже 2 млн грн. — ГПУ). Десь рік набивали ґулі, але вийшли на гарний результат, — каже 38-річна Ірина Юськевич. 2017-го з чоловіком 37-річним Іваном заснувала ферму "Західний равлик" у селі Солонки Пустомитівського району Львівської області. Щороку продають до 25 т продукції у країни Євросоюзу.
Доїхати до ферми можна автобусом зі Львова за 7 грн. Біля воріт зустрічає власниця. Пропонує перекус і каву.
— Уперше скуштувала равликів на відпочинку в Греції 2010‑го. Тоді не сподобався їхній специфічний смак, — розповідає Ірина Юськевич. — Якось захворіла. Медики рекомендували проводити більше часу на свіжому повітрі. Під час прогулянки лісом стало погано, сіла на пеньок. Побачила равлика. У голові прозвучали батьківські слова: "Глянь під ноги, гроші лежать на землі". Тоді молюсками ще ніхто не займався, і ми вчепилися за цю ідею. Назбирали равликів, приготували з чоловіком удома. Вийшло смачніше, ніж у Греції. Інтернет показав, що це може стати бізнесом. Продукт екологічно чистий. Ніякими препаратами не можна стимулювати його ріст.
Розводити равликів вирішили біля будинку, виділили частину землі. Спочатку вони постійно гинули. Не знали, як уберегти від спеки та дощів. За три дні пропали 300 кілограмів равликів. Тоді пошкодувала, що кинула роботу ландшафтного дизайнера. Пропрацювала успішно 12 років. Сьогодні розумію, воно було того варте. Бізнес виявився прибутковий. Маємо спеціальні фермерські сорти Мюллер і Максима. Із чоловіком їздили в Польщу та країни Азії, щоб навчитися вести цей бізнес. У Польщі він успішно розвивається кілька років. Там ми зрозуміли, які сорти равликів треба вирощувати. Багато подорожували Азією. Правильне харчування добре позначилося на моєму здоров'ї. Люди, які споживають білкове м'ясо — равликів, личинок або жаб, рідше хворіють онкологічними захворюваннями. Досвід, який там отримали, застосовуємо в Україні.
Щоб запустити равликову ферму, треба викласти десь 120 тисяч євро (понад 3 млн грн. — ГПУ). Ми витратили удвічі менше. Бо я сама розробила всі конструкції, а Іван зекономив на технічному оснащенні ферми. Рентабельність за рік становила більш як 150 відсотків. Зараз новачки таких успіхів не матимуть. Мінімум два роки треба працювати, щоб відбити вкладені кошти.
Іван Юськевич розвантажує корм для равликів. Каже, що болить спина. Зазвичай працюють на фермі вдвох із дружиною. У періоди збору молюсків наймають 10–15 робітників.
— Спочатку був противником такого бізнесу. Лякав брак інформації та відсутність досвіду, — говорить Іван Юськевич. — Крім того, 15 років маю будівельну фірму. Важко було призупинити старий бізнес і зайнятися новим. Виникали суперечки, моменти, коли опускалися руки. Ми не вважаємо себе на 100 відсотків професіоналами. Мета — якісний продукт. Ділимося інформацією з іншими фермерами. За два роки навчили понад 700 осіб. Але в цю сферу пішла лише третина. Якщо непрофесійно ставитися до цього бізнесу, будуть великі збитки. Наприклад, даєш забагато корму. Равлики залишаються на відкритому просторі, не ховаються під дощечки. Прилітає птах, доїдає корм, а потім — равлика. Якщо якийсь молюск попробує мертвого, то підхопить інфекцію. Почнеться ланцюгова реакція.
Ірина Юськевич пропонує скуштувати молюсків. Приносить бокал рожевого вина, багети, сім запечених равликів під різними соусами. Також дві тарталетки з м'ясом і одну з ікрою равлика. Кілограм такої коштує 3200 євро. Молюски на смак нагадують варений курячий шлунок. Ікра — як копчена оливка.
— Якщо назбирати равликів біля брудної річки, то можна отруїтися. Молюски часто випасаються на ділянках, що забруднені свинцем, кадмієм, ртуттю. Ці речовини сприяють розвитку онкологічних захворювань, — додає Ірина Юськевич. — Ми чотири рази на рік робимо сертифікацію продукції. Щоб підтвердити, що наші равлики екологічно чисті.
Молюски ростуть вісім місяців. В інкубаторі змушуємо равликів прокинутися від зимової сплячки. Для цього збільшуємо температуру, вологість. Годуємо, щоб відновили втрачену за зиму масу й почали спарюватися. На двоповерхових стелажах можуть розміститися до 25 тисяч равликів. Вони харчуються зеленим кормом, сумішами з вівса, пшениці, кукурудзи. Їдять багато. Щовечора миємо стелажі, засипаємо корм. Важливо відділити новонароджених равликів від ікри. Бо хто вилупиться першим — поїсть решту. Залежно від погодних умов, пришвидшуємо ріст молюсків або призупиняємо.
Спочатку цей бізнес був прибутковіший. Зараз багато нових фермерів створюють конкуренцію і збивають ціну. Ще років п'ять буде цікаво працювати в цій сфері. Продукцію збуваємо у Європу гуртовими партіями. Там бракує молюсків, бо заборонено їх збирати в лісах. А місцеві фермери не можуть забезпечити попит.
3 туристичні групи, як мінімум, бувають щотижня на фермі "Західний равлик" у селі Солонки Пустомитівського району Львівської області.
— Ми не шукали підтримки від держави. Фінансово місцева влада не допомагала. Але консультували, направляли в правильне русло, — говорить Ірина Юськевич. — Було тяжко працювати з ветеринарними службами. Львівське управління туризму запропонувало зробити на фермі туристичний осередок. Ми себе в цій сфері не бачили, але вирішили спробувати. Щотижня до нас навідуються три-чотири групи туристів. Багато іноземців. Також приїздять фермери з Європи для обміну досвідом.
2 
1
Коментарі