Схуднемо потім

Маю кількох улюблених продавчинь у своєму районі. Тетяна з фермерського м'ясного магазину постійно цікавиться новинами, справами на роботі.

– Де ваш чоловік? – запитує, коли приходжу скуповуватися без нього.

Продавчиня овочів Тамара ображається, коли не підходжу привітатися чи беру помідори в супермаркеті. Любить розповідати рецепти.

– Смажиш цибульку, моркву, трохи часнику додаєш. Баклажани наріжеш, хай постоять, сік пустять. Тоді кидаєш їх до цибулі з морквою. Обсмажуєш усе й заливаєш трьома збитими яйцями. Якщо гарячою їсти страву – гидота рідкісна. А от на другий день холодною – можна язика проковтнути. Смачно, – радить Тамара.

Світлану з ковбасно-сирної ятки на ярмарку люблю за креатив. Може продати що завгодно.

– Мужчина, беріть оцей сир. Зробите вдома бутерброди, заварите кави і влаштуєте жінці романтичний вечір, – каже покупцю. На додачу кладе в пакет плавлений сир-­намазку. Чоловік здивований.

– А це навіщо? – питає.

– На сніданок з'їсте, – нервово відповідає Світлана.

Нова знайома – Лариса з кіоска, де продається хліб, кондитерські вироби. Вона любить чай і солодощі.

– Хочеться прийти додому. Взяти здобну булку, намастити маслом і з'їсти з гарячим чорним чаєм. У повній тиші, – розповідає наприкінці робочого дня. – А то тільки сіла пити чай в обід – хтось зайшов. Обслужила, сіла – знову йдуть покупці.

Нещодавно в магазині була акція на торти. Ціни знизили на третину.

– Бери й не думай, – вмовляє. – Я вчора додому два великі принесла. Чоловік підняв крик: "Нащо купила, тільки зайві калорії!" А я й кажу: "Серьога, треба брати, доки дешево. Схуднемо потім!"

×