Велосипед допоміг вилікувати спину

 

Львів'янин 25-річний В'ячеслав Дяк їздить містом на велосипеді із донькою 2-річною Софією вже півроку. Пересів на цей вид транспорту 2005-го. Живе з сім'єю в центрі міста, працює біля Привокзального ринку програмістом. Зустрічаємо його у вівторок ввечері біля університету ім. Івана Франка.

В'ячеслав після роботи забирає доньку від дружини Оксани та їде додому вул. Університетською. Оксана поїхала велосипедом у справах на Личаківську.

— Є в мене й автомобіль. Але на велосипеді швидше і на роботу добратися, і справи вирішити, — каже Дяк, веде ровер на площу перед пам'ятником Франку. — На роботу велосипедом їду 10–11 хвилин. Автомобілем — 25. Щоб вирішити всякі питання — комунальні поплатити, на пошту зайти, у банк, міську раду — треба або ходити пішки, або потратити автомобілем у заторах до 2 годин. Велосипедом витрачу хвилин 40. Крім того, по площі Ринок ровером проїду запросто, автомобілем там не можна. Авто в мене — тільки по продукти поїхати та на дощ. А 20 кілограмів картоплі запросто з базару на багажнику везу.

Узимку В'ячеслав їздить велосипедом до температури -20°С.

— Щоб не було слизько, камери трохи спускаю. Вони робляться м'якими і більше обгортають дорогу. Ні разу не впав. Свій велосипед я зібрав із різних деталей. Раджу всім не купляти дорогі. Я три роки їздив дешевим велосипедом на одній передачі, без амортизаторів. Зате був спокійний, що його не вкрадуть.

Софія сидить позаду у спеціальному дитячому кріслі й шоломі. Такий можна купити за 50–500 грн. Крісло — за 1200–1500 грн.

— Бр-р-р. Б-ж-ж-ж, — бурчить у такт автівкам, що проїжджають.

— Вона любить кататися зі мною. Часом засинає у кріслі. Деколи гладить мені спину. Найбільше їй подобається їхати за містом. Із нею найбільше я проїхав 30 кілометрів, — знімає дівчинці шолом, гладить її по голові. — Із дитиною я переважно порушую правила, бо їду тротуаром. Іншої ради поки що немає. Даїшники на мої порушення не звертають уваги, їм не до мене. А от львів'яни ще не мають культури велосипедиста. Не раз доводиться чути образи у свій бік, мовляв, диви, ненормальний — із дитиною їздить. Думаю, як з'являться доріжки, молодь і студенти обов'язково пересядуть на велосипеди.

Найбільшою проблемою є відсутність пандусів у місті.

— Щоб не трясти дитину, доводиться злазити з велосипеда на кожному бордюрі, — продовжує. — Також немає велопарковок. Прив'язую велосипед до водостічних труб. Заважає і погана якість автодоріг. За правилами, маю їхати на метр від краю шляху. А там завжди калюжі.

В'ячеслав каже, раніше від сидячої роботи боліла спина. Як пересів на велосипед — перестала.

×