Прихована небезпека: де окупанти найчастіше встановлюють міни і як їх розпізнати

В умовах війни заміновані території стають щоденною загрозою для життя українців.

Російські окупанти використовують найрізноманітніші методи маскування мін, щоб збільшити кількість жертв і ускладнити їх виявлення.

Наймасовіші види вибухівки часто встановлюються у місцях, де їх найменше очікують: у будинках, автомобілях, навіть на іграшках. Про те, як розпізнати приховану небезпеку і що робити для власної безпеки, розповів в інтерв'ю NV сапер, начальник групи піротехнічних робіт ДСНС України Андрій Паламарчук.

Є трикроковий алгоритм дій, який є однаковим для будь-якого випадку, коли людина знайшла підозрілий або потенційно вибухонебезпечний предмет. Це три основні кроки:

Стій!

Не чіпай!

Телефонуй 101!

 

Що треба знати про небезпечні суббоєприпаси-кульки

"Кульки розносить ракета, зокрема Х-59. Це дуже небезпечний суббоєприпас, усередині дійсно є кульки. Ворог застосовує такі боєприпаси при обстрілі автоцистерн - усього, що може запалитися. Кульки всередині вольфрамові, вони нагріваються, можуть пробивати і запалювати будь-які предмети", - пояснює Паламарчук.

Чи може ворог мінувати територію дистанційно

Мінування з літаків можливе, але найбільше вибухонебезпечних предметів, окрім цілеспрямовано встановлених мін, опиняється на українській землі тоді, коли росіяни застосовують системи залпового вогню, зокрема РСЗВ "Ураган" або "Смерч".

"Снаряд вилітає на відстань до 60−70 кілометрів - вони вилітають, розповсюджуються на будь-яку поверхню, будь-де вони можуть бути", - наголошує фахівець.

Що можна вважати мінами-пастками

"Будь-яка міна, встановлена на поверхні ґрунту або у ґрунті, всіма саперами, вибухотехніками МВС розцінюється як міна-пастка", - попереджає про небезпеку Андрій Паламарчук.

За його словами, навіть добре впізнавані великі протитанкові міни можуть ховати додаткову небезпеку.

"Якщо це кругла протитанкова міна, і вона встановлена в землю, все одно під час роботи з нею дотримуються певних заходів безпеки: її обкопують, дивляться, чи немає нічого з-під низу. Навіть якщо немає нічого з-під низу, ми за допомогою "кішки" (спеціального пристосування з гаком) їх підриваємо, вони роблять певні оберти. Ми вичікуємо від 40 хвилин до години. Тому що в таких боєприпасах установлюють додаткові механізми, які спрацьовують або від перевертання, або на ультрафіолет, коли відкручується підривник міни", - наводить приклади Паламарчук.

Підозру має викликати"будь-який предмет, який лежить неправильно або не має місця тут бути, наприклад, під час ведення бойових дій. Мінною пасткою може бути будь-що: пачка від цигарок, запальничка, дитяча іграшка, цукерки.

"Вони всі розцінюються як ВНП. До них не підходимо, не чіпаємо, надягаємо костюми, і за допомогою спецзасобів уже можемо стягнути, перетягнути, застосувати ту ж "кішку". Подивитися, чи немає нічого з-під низу, а далі братися до роботи", - описує він дії фахівців ДСНС у випадку виявлення такого предмета.

Як росіяни ховають і маскують вибухівку

Ворог не працює "по книжечці", закладаючи міни, тому що тоді розмінування було б легкодоступним для фахівців, каже спеціаліст.

"Тому росіяни ховають вибухонебезпечні предмети у ґрунт на глибину 50 см, можуть класти дошки, аби наші металодетектори їх не знаходили", - пояснює начальник групи піротехнічних робіт ДСНС.

Однак через певний проміжок часу міни або інші ВНП піднімаються на поверхню ґрунту.

"З наукового погляду, кожен вид боєприпасу, що перебуває у ґрунті, за рік піднімається на 1 см. Може бути заміновано сьогодні, а вилізти через 10 років", - застерігає Паламарчук від міфічного уявлення про те, що "старі" міни нібито не є небезпечними.

Натрапивши на будь-який вибухонебезпечний предмет, цивільним українцям варто пам'ятати, що легковажного ставлення до ВНП не дозволяють собі навіть досвідчені фахівці-сапери. Тож цивільній людині у жодному разі не варто намагатися торкатися підозрілого предмету чи наближатися до нього - лише відійти якомога далі і подзвонити 101.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Може знадобитися сотня років: в ООН окреслили перспективи розмінування України

"Вибухонебезпечні предмети та міни всі складні, до кожної міни треба певний підхід, дотримання заходів безпеки", - розповідає Паламарчук.

"Якщо ми бачимо навіть міну МОН, установлену на розтяжці, спочатку дивимося, чи немає небезпеки з-під низу в неї, куди ведуть дроти. Немає такого, що "я знаю цю міну" - будова, вага, кількість вибухової речовини, вражаючих елементів, і на цьому завершується", - підкреслює фахівець.

Ворог підступний, він ці міни розбирає" та видозмінює найнесподіванішим способом.

"Позаду є місце для розбору міни - та вони все одно, як би не хотіли, ставлять певні задирки, розбираючи та модифікуючи міну, - каже Паламарчук. - Ми дивимося, якщо вона з іншого боку хоч трохи подряпана, підтерта, то ВНП знищуємо на місці, бо від будь-якого перевертання, нахилу вона може спрацювати, здетонувати і відбудеться вибух".

Чому поруч зі знайденою міною чи вибухівкою найімовірніше будуть інші

Виявивши одну міну чи небезпечний предмет, слід пам'ятати, що сусідні з ним ділянки теж найімовірніше є небезпечними, і в цій зоні може бути чимало інших мін, пояснює фахівець.

"Наприклад, якщо взяти до уваги протипіхотні міни нажимної дії, ПМНки - вони зберігаються у спеціально обладнаній коробочці по 12 штук. Якщо ми знайшли одну - стовідсоткова ймовірність, що є й інші", - наводить приклад Паламарчук.

Так само масово, за його словами, розповсюджуються протипіхотні фугасні міни ПФМ. "Дистанційно мінується територія за допомогою РСЗВ Ураган, Смерч - їх у касеті дуже багато. Якщо вже одна є, стовідсотково будуть інші. Нею не мінують ручним способом, супротивник не розкидає їх. Залповий вогонь - і воно розкидає по всій території", - роз'яснює фахівець ДСНС.

×