Нинішній режим хоче побудувати в Україні маленький совок - Сінькова

Дискусії щодо символів та їх значення в історії та політичному житті України тривають і на 20-му році незалежності України. Пам'ятник Сталіну, яєчня на Вічному вогні, вулиці та міста з одіозними радянськими діячами — все це свідчення символічної війни, яка бореться чи то за свідомість українців, чи в середині їхньої свідомості.

Активістка "Братства" Ганна Сінькова, 20 років.

Ганно, що для Вас означає пам'ятник, біля якого Ви смажили яєчню?

- Так званий пам'ятник "Вічної слави" - це ніщо інше, як політичний атракціон. Створений для того, аби рекламувати людиноненависницьку ідеологію комунізму-сталінізму. Всі 20 років комуністи пригальмовували дискусію щодо цього питання. З одного боку – створювався міф під назвою "Велика перемога", з іншого – насаджувалось щось на кшталт: "Не будете ж ви боротися з дідусями і бабусями, які воювали".

Проте, якщо ми говоримо про те, що це люди, які свідомо воювали за насадження сталінізму в Європі – то це пам'ятник злочинцям. Те саме і злощасний пам'ятник чекістам в Києві (на Либідській). Якщо говорити про те, що люди просто не знали, що вони борються за зло, то вони тим самим є жертвами. Але головний акцент треба поставити на дідусях і бабусях, існування яких повністю заперечується комуністичною партією – тих, що ставляться до всіх цих обелісків і меморіалів відверто негативно. Основна маса їх була винищена радянським режимом одразу після війни. Тоді настрої в СРСР були відверто антирадянські і для того, аби врятувати імперію, совок власноруч знищував ветеранів тої нікому не потрібної війни і доволі сумнівної перемоги.

Зрештою, жертвами на сьогодні виявилися і перші, і другі, і треті. Всі вони живуть за межею бідності. Лише ЦК партії – добре почувається, піариться на кістках полеглих і робить вигляд, що допомагають живим.

Чому проти Вас були прийняті саме такі заходи?

- Бо своєю акцією я ламаю десятиріччями насаджувані стереотипи. А це ж питання вкрай важливе. Бог з нею, з тією Комуністичною партією. Тут порушено питання "братських народів" - останній аргумент Кремля. І що думає у цьому випадку вся ця антиукраїнська братія: "бєспрєдєл, праізвол, та как ана пасмєла!".  Це ж у зв'язку з тим, що зараз буде піднята дискусія з цього питання й у декого впадуть рейтинги.

Те, як мене закривали і те, що мені казали на допитах – віддзеркалення усього вищесказаного. Влада панічно боїться руйнування міфу "великої перемоги". Оскільки піднятою навколо цього питання дискусією міф уже на половину зруйновано – то вони вирішили мститися та залякати цим арештом інших. Саме радянські методи впливу на людину.

Чому неоднозначна реакція суспільства?

- На жаль, на 20-му році незалежності можна поставити під питання і сам факт нашої незалежності. Нам весь час диктують, що нам робити і як нам думати. В ХХІ столітті в Україні судять людей за обличчя Леніна чи голову Сталіна! Проблема полягає тут в тому, що ми все ще є саме пострадянською країною.

Чому в Україні ще продовжують бути політично рентабельними радянські символи?

- Символи завжди є рентабельними. Це те саме, що спитати колись у Гітлера: чому в Німеччині раптово став політично-рентабельним давньослов'янський символ? Просто свого часу у Гітлера була мода на окультизм. А у нас зараз – нав'язана мода на совок. Її нав'язували нам 70 років і було б наївно розраховувати, що буде так легко від неї відмовитись.

Україна зараз, як би це не було сумно, знаходиться під впливом Росії. І саме Росія робить ці символи рентабельними. Нинішній український режим має на меті побудувати тут маленький совок. Цьому свідчення і рентабельність радянських символів, і поява нових пам'ятників тиранам, і те, що лишилися старі й репресії проти українських патріотів.

Чим користються люди, які тебе звинувачують?

- Мене звинувачують в нібито нарузі над могилою. Вже цей момент можна поставити під сумнів, адже під вічним вогнем, між газовими трубами, не може бути поховань.

Взагалі усе звинувачення проти мене ґрунтується на здогадках і підтасовках. Вивчаючи свій обвинувальний висновок – я не знайшла там жодного слова правди. Там лише припущення слідчого з приводу того, що я своєю акцією намагалася нібито поглумитися з ветеранів, що дії мої були винятково цинічними, проявом неповаги до суспільства і бла-бла-бла і ще купа всякої вилитої в тексті води. Жодного звинувачення, що ґрунтувалося б на чомусь бодай трохи пов'язаному з істиною, там немає і бути не може. Адже якби обвинувальний висновок складався, ґрунтуючись на істині і фактах, то і кримінальної справи проти мене не порушувалося б.

А так виходить, що вся справа проти мене ґрунтується виключно на брехні. Тому доказом є вже той факт, що формальною причиною того, щоб мене закрити, було нібито те, що я переховувалась від слідства і мене мусив шукати карний розшук. Це відверта брехня. Слідство жодним чином не було зацікавлене поспілкуватись зі мною до того моменту, як мене заарештували і закрили в СІЗО. Не було ні повісток, ні сам слідчий не удостоїв мене своїм візитом, ні дзвінком. Утім, це чомусь вважалось аргументом на судах.

Ви б повторили свій вчинок?

- Чи проведу я таку акцію ще раз – ні. Повторення було б уже не цікавим. Якщо ж питання полягає в тому: чи провела б я таку акцію знаючи, що за це мене покарає влада? Однозначно відповідаю: так. Така істерична реакція влади не змогла налякати мене, не може налякати й жодну іншу нормальну людини.

×