Зранку біля Володимирського собору у Києві людно. Кілька сотень людей прогулюються під собором, ще стільки ж — всередині, слухають службу. Українська православна церква Київського патріархату відзначає 1025-річчя Хрещення Русі.
Ми приїхали на це велике святкування, це велике дійство. Ми дуже його чекали, - каже Олена Григорашина з Вінниці. Стоїть з боку собору. Поряд ще з десяток жінок-земляків. Всього їх приїхало 36 людей. - Ми на Україні і тому покланяємось Володимиру за те, що він дійсно тут, у нас, освятив Русь. Всі кажуть, що все починається з Москви. Але ж ні, воно починається з Україні. Андрій Первозваний пройшов у нас, на Поділлі, і він привіз сюди віру християнську.
Біля ніг крутиться дівчинка років 8, дьоргає жінку за спідницю. Та не зважає, продовжує.
- Ми нічого не маємо проти, за те що приїжджають до нас, - каже, маючи на увазі приїзд напередодні патріарха Кирила, - Це наші гості і ми не вважаємо, що це істина православна церква. Це - Російська православна церква на Україні. У них свої є справи до цього, вони по - своєму моляться. Ми до них нічого абсолютно не маємо. Але нам дуже дуже прикро, що в нас, на українській землі, стільки ще багато є служителів російської православної церкви.
Людей на площі перед собором все більшає. Вони групами йдуть з різних сторін. Багато хто у вишиванках різних кольорів. Дехто прийшов на свято із сім'ями, маленьким дітьми. Приїхали люди і з різних міст України. Місцеві парафії організовували автобуси для своїх вірян.
Сьогодні ж таке свято, навіть день он який сонячний, теж радіє, - посміхаючись каже Любов Василівна із Полтавщини. Разом із ще двома жінками розмістилися у затінку на галявині. Снідають привезеними у торбах бутербродами. - У нас тут добре, он бачте, всі можуть зайти, послухати. А не те що вчора, тільки по телевізору і показували. Охорони скільки напривозили. Теж мені, знайшли кого охороняти. Вони собі політику роблять, а ми тут — молимося. Бог же один, - поправляє на плечах тоненький білий шалик та роззувається.
За її спиною на вулиці Івана Франка у рядок стоять п'ять автобусів із правоохоронцями. Час від часу з них виходять міліціонери, дивляться в сторону собору та повертаються на місця.
Тим часом біля одного із виходів собору зібралося купка людей. Всередині - голова фракції "Батьківщина" Арсеній Яценюк. Він у діловому костюмі. Фотографується зі священниками та людьми, які вже вистроїлися для цього у чергу.
А хто тут, чого люди зібралися, - підходить чоловік до групи жінок.
Та то ж Яценюк, он бачте де, - відповідають ті йому. - Краще б у храм пішов вже. А то позує тут дві години. Он Луценка бачила, так він вже зайшов. З ним ще Стецьків і ще один депутат.
Їх розштовхують дві молоді дівчини. Із фотоапаратами-"мильницями" у руках просовуються поближче до Яценюка. Той ще пару хвилин фотографується та йде у храм. Разом із ним ще кілька народних депутатів від "Батьківщини".
Всередині — тиснява. Люди стоять дуже щільно. Багато хто ставить свічку та виходить. Протягом кількох годин потік людей у храмі не припиняється - одні заходять, інші виходять.
На дворі також стає тісно. Люди порозсідалися на всі бордюри, позаймали газони. Решта — стоять під сонцем. З тильної сторони собору — священники. Вони також приїхали на святкування з усієї країни разом зі своїми парафіянами. Поправляють яскраво-золоте вбрання. Від них тягне легким запахом ладану.
Із гучномовців на соборі доносяться літургійні співи. За ними — зачитується звернення Київського патріархату з нагоди 1025-річчя Хрещення Русі.
Об 11.35 біля виходу із воріт собору збираються священники, скликають інших. Врешті виходять з-за воріт на проїжджу частину бульвару Шевченка. Формують колону. Однак всі люди не поміщаються. Колона поступово йде до вулиці Володимирської, аби із території собору вийшли всі. До них з різних сторін підходять все нові і нові люди.
За 15 хвилин колона рушає, завертаючи на вулицю Володимирську. Регулювальники на перехресті зупиняють рух.
Попереду - зо пять корогв. Далі — колона зі священників. Їх близько тисячі. Обабіч них — віряни. Дехто відходить у найближчі латки, купляє воду та морозиво. Стає спекотно. До латок підходять і священики. Позаду всіх священнослужителів, людей ще більше. Вони розтягуються на всю проїжджу частину та два тротуари. Володимирська між перехрестям із Хмельницького та бульваром Шевченка вся наповнюється людьми. Пару священників несуть прикріплені на собі по два гучномовці. З них лунають церковні пісні. Вздовж дороги збираються перехожі, забачивши потік людей, фотографують. Кілька іноземців також фотографуються на фоні колони, з цікавістю роздивляючись процесію.
- Це українська церква іде, наша, - кричить у мобільний жіночка, посеред колони, тримає за руку дівчинку років 5 у вишиванці. - Ми тільки зі своїми, - зопалу пояснює комусь вона, - А не те, що якийсь Кирил буде нами керувати. Москалі!
За півгодини колона доходить до Михайлівського собору, звертає на Володимирську гірку. Там спускається до пам'ятника Володимиру. Біля крутих доріжок виникає невеличке скупчення людей.
Там біля пам'ятника встановлено два мікрофони, праворуч від нього — ще п'ять, для хору.
За 15 хвилин всі врешті доходять до монументу. Одразу ж займають всі місця на бордюрах і галявинах під деревами. Сідають навіть на землю. Але більшість людей все ж залишається стояти. Заповнюють весь сквер. Ще пару сотень людей залишаються зверху, біля альтанки, дивляться за тим, що відбувається згори.
Тут таке відчуття свята, що просто диву даєшся, - каже Олексій Петрович із Черкащини. На ньому — біла вишиванка та невеликий солом'яний бриль. - Церква має бути єдина. Ці московії нас розкольниками називають, а насправді — це вони розкольники. Та що там говорить, це ж вони, а не ми, на бронепоїздах їздять.
На підніжжі пам'ятника вишикуються пару десятків священників на чолі із Філаретом. Починається молитва. Люди протискають поближче, але виходить лише більша тиснява. Місця немає. Дехто ще намагається сфотографуватися на фоні Дніпра, краєвид якого відкривається з підніжжя пам'ятника.
- Вчора тут Московський Патріархат звершував молебень для високоповажних державних осіб та чиновників, - звертається до вірян Філарет. - А ми сьогодні звершили молебень для українського народу.
Люди вибухають оплесками. Кілька секунд не дають Філарету продовжувати.
- Сьогодні наші церкви роз'єднані, але я впевнений, що всі українські церкви об'єднаються в одну помісну, - продовжує він. - Важливо, що держава також виступає за єднання. Також президент сказав, що не допустить втручання у внутрішні справи не тільки України, а й церкви. І це важливо. Але об'єднання залежить не від держави, а від нас самих.
Віряни аплодують. Філарет спускається до низу, без охорони. Святкування завершено. Люди ще з півгодини не розходяться. Потім більшість прямує до центру міста.
3 
79692
Коментарі
576