40% іноземців не звітують про умови проживання всиновленої дитини з України - Павленко

У Міністерстві закордонних справ створили спеціальну робочу групу, яка має перевірити умови проживання всіх українських дітей, усиновлених іноземцями. Таке рішення прийняли після оприлюднення російськими чиновниками інформації про загибель ще 2011 року 13-річного Ендрю.

Хлопчика з Краматорського дитбудинку в 5-річному віці всиновили американці. Прийомний батько Вільям Батлер вирішив навчити сина користуватися зброєю. Дав хлопцеві заряджений пістолет, а сам пішов встановлювати мішень, але почув ззаду постріл. Чоловік подумав, що дитина хотіла вбити його, і вистрілив синові в голову. Чоловіка засудили до 15 років ув'язнення.

"Зараз за кордоном знаходиться 21 700 усиновлених неповнолітніх українців, 8 тисяч з них - у США. Наших сиріт забирають до Італії, Франції, Іспанії, Ізраїлю і Канади. До їхнього повноліття прийомні батьки мають надавати звіти про життя й виховання дітей в українські консульства. Перші 3 роки щорічно, а потім раз на три роки до досягнення повноліття", - розповів Gazeta.ua Уповноважений Президента з прав дитини Юрій Павленко.

Як перевіряють долю всиновлених іноземцями дітей за кордоном?

- Іноземні сім'ї повинні прозвітуватися протягом року. На початку року МЗС, спільно з Мінсоцполітики мають їх проаналізувати. Після цього визначають, яка кількість звітів відсутня. До 40% батьків не подають вчасно звіти про умови проживання дітей в їх сім'ях. В такому разі консульським підрозділам дають доручення дізнатися про долю дитини. Зазвичай, співробітники консульств телефонують або приходять спільно з відповідальними органами влади тієї країни. На жаль, наші дипломати не завжди можуть проконтролювати, в яких умовах росте і виховується дитина. Деколи це зробити фізично складно — бракує людей. Недостатньо коштів на їх відрядження, щоб відвідати кожну родину. На контролі нашого представництва у Бостоні 3800 дітей у різних містах, а займається ними одна людина.

Чим займатиметься створена робоча група?

- Зазвичай чиновники контролюють факт наявності звіту, а його зміст не аналізують. Ми і розробили робочу групу, яка має визначити норми поведінки співробітника консульства, який виявив факт недогляду за дитиною, порушення її прав, переїзду родини, переусиновлення або навіть неповний звіт усиновлювача. Сьогодні працівники консульств діють на власний розсуд. Потрібно також законодавчо врегулювати механізм повернення усиновленої дитини в Україну. Проблему можна було б вирішити легше, якби ми ратифікували міжнародну Конвенцію про усиновлення. Тоді б органи соцопіки кожної країни регулярно стежили б за українськими дітьми і все передавали в наше посольство.

Росіяни законодавчо заборонили усиновлювати їх дітей іноземцями. Як ви ставитесь до такого нововведення?

- Усиновлення дитини — це право дитини мати маму і тата. Обов'язок держави гарантувати і забезпечити їй це право. Я "за" національне усиновлення. Але не можна забрати в неї родину тільки тому, що батьки є громадянами іншої країни. Я знаю багато іноземних родин, які усиновили наших дітей. Це хороші сім'ї. Знаю випадки, коли діти їхали з України інвалідами, а зараз здорові. Знаю асоціальних, які навіть не вміли читати-писати, зараз володіють кількома мовами і є кращими учнями в школі.

Чи потрібно приймати подібний законопроект в Україні?

- Ліквідувати міждержавне усиновлення можна лише тоді, коли кожна осиротіла дитина знайде тата і маму в українській сім'ї. Але не таким шляхом, яким це зробила Росія. Це можливо завдяки створенню нових будинків сімейного типу. Я думаю, через 5 років Україна перестане бути країною-донором для міждержавного усиновлення. Про це говорить і статистика. Минулого року українці усиновили 2 тисяч 16 дітей, взяли на виховання в прийомні сім'ї 2 тисяч 407 дітей, іноземцями усиновлено 800 дітей. Хоча ще у 2005 році громадяни інших держав усиновлювали наших дітей вдвічі більше, ніж українці.

×