неділя, 05 листопада 2006 17:09

"Чувак, какое пиво?! У меня дом сгорел!"

Автор: фото: Євген КОЛЕСНИК
  Погорільці з Гончара переносять речі в квартири на Борщагівській, 10
Погорільці з Гончара переносять речі в квартири на Борщагівській, 10

Усіх жителів Шевченківського району, що позбулися домівок внаслідок пожеж, районна адміністрація заселяє в дім переселенців на Борщагівській, 10.

У середу біля нього було людно. В"їжджали нові мешканці — жителі згорілого будинку N47б на вулиці Гончара. 50 погорільців мешкатимуть тут півроку. Потім їм мають видати нові квартири або ж відремонтувати згорілий будинок.

Уцілілі речі привозять на виділених райдержадміністрацією "бусиках" або на власних авто. Біля останнього під"їзду дев"ятиповерхівки три сім"ї вивантажують пакунки з одягом. На асфальті серед десятка кульків стоять банки з консервованими помідорами, трохи задимлені. У повітрі чути запах горілого.

— Мы тут уже ночевали. Приехали вчера в шесть вечера. В квартире ни света, ни мебели, — розповідає 24-річний Ніко. — Ближе к девяти принесли постельное белье, матрасы и кровати-доходяги.

Ніко з 50-річною матір"ю жили в комуналці на Гончара 20 років. До Києва переїхали з Грузії. Цей переїзд — другий у їхньому житті. На Борщагівській сім"я житиме у квартирі разом із колишніми сусідами по згорілому будинку.

— Як була комуналка, так і лишилася, — каже Любов Мойсеївна, матір Ніко. — Усі разом займаємося ремонтом — невідомо скільки нам тут жити.

У квартирі поки що немає меблів, лише нові матраци. Погорільці встановлюють нові замки, перевіряють сантехніку. Жінки миють підлогу, розвішують штори, розкладають речі. У кухні Любов Мойсеївна з сусідкою вимірюють площу і радяться, де краще ставити стіл. Крім нової газової плити, там немає нічого. У правому кутку — клітка, в якій, незважаючи на шум, спить великий сірий пацюк. Тварину врятував Ніко. Коли почалася пожежа, він устиг тільки надягти джинси, схопити паспорт і клітку з улюбленим пацюком.

Коли почалася пожежа, устиг схопити клітку з улюбленим пацюком

— Пацюка виніс, а мене пожежники рятували — на мотузках витягали з будинку, — сміється Любов Мойсеївна.

Погорільці ще досі не відійшли від шоку. Більшість речей вони втратили. Меблі, що не згоріли, зіпсовані водою з пожежних шлангів. Кажуть, одяг хімчистка навряд чи прийме. Усю побутову техніку залишили на Гончара, бо нічого не працює.

— У меня был хороший музыкальный центр. Я и возвращаться за ним не буду — бомжи уже все растягали из этого дома, — махає рукою Ніко. — Привез свои костюмы, на работу в них хожу. Думаю, везти их в химчистку или сразу выбросить.

Погорільці приємно вражені чесністю та порядністю рятувальників.

— Як затушили, я попрохала пожежника, аби виніс документи — в шухлядці, у тумбочці, — каже Любов Мойсеївна. — А він, окрім документів, виніс усі гроші. Там небагато було, але віддав усе. Я й не сподівалася. Шкода, не знаю, як його звуть. Дякую йому.

Біля іншого під"їзду стоять дві жінки з копіями документів. Оксана Рублюк, 48 років, жила на Гончара разом із чоловіком і 19-річним сином Богданом.

— Я всім задоволена! — розмахує руками пані Оксана. — Нам тут дали квартиру нормальну, нові ліжка завезли, постільну білизну, ковдри, подушки. Головне, що живі лишилися. Я спала, коли почалася пожежа. Розбудили МНСники — подзвонили в двері. Натягла труси, ліфчик, штани і боса на балкон вискочила. Кричала, бо в кімнаті був дим, зайти назад було неможливо. Мені драбину поставили.

Окрім документів, пожежники винесли їй шкатулку із золотом.

— Сказала їм, де лежать документи. Паспорт тиждень шукала — не могла знайти. Уявляєте, а вони відшукали його — під кріслом! — дивується Оксана Рублюк.

Киянка розповідає, що в ніч після пожежі всі сусіди з Гончара святкували — пили коньяк, розважались, пісні співали. Тепер для них 31 жовтня, день пожежі, — другий день народження. Усі могли задихнутись у диму. Новий рік будуть теж святкувати всі разом.

На східцях у під"їзді "ГПУ" зустріла підлітка, який тяг нагору тумбу під телевізор. У хлопця задзвонив мобільний:

— Алло? Чувак, какое пиво?! Ты новости вчера смотрел? У меня дом сгорел!

Комендант будинку Євгенія Хмиз, 47 років, у середу цілий день заповнювала бланки — приймала нових мешканців. Каже, що цей дім резервний з 1975 року, а вона тут працює десять років. Згідно з договором, люди можуть жити на Борщагівській півроку. Хоч деякі живуть і по півтора. Будинок розрахований на 700 чоловік. Щомісяця зазвичай з десяток сімей отримують квартири і виїжджають, стільки ж — вселяються на Борщагівську. Після пожежі на Гончара в будинку залишилися лише три вільні квартири. Якщо в районі станеться ще одне "чепе", потерпілих селитимуть в інший резервний будинок — на Довженка.

— У таких домах люди між собою не спілкуються, — каже Євгенія Хмиз. — Молодь виїжджає швидко — здебільшого погоджуються на ті квартири, які їм пропонують. А пенсіонери перебирають. Якщо старші люди жили в центрі, то чекатимуть на нові квартири тільки в центрі Києва. Тому пенсіонерам договори на проживання в нас, як правило, продовжуємо на півроку або й більше. Нещодавно виїхали сім"ї, які жили тут півтора року — після пожежі в приватному секторі на Набережно-Корчуватській.

Зараз ви читаєте новину «"Чувак, какое пиво?! У меня дом сгорел!"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 7644
Голосування Якби вибори мера Києва відбувалися найближчим часом, за кого б віддали свій голос?
  • Віталій Кличко
  • Борислав Береза
  • Микола Томенко
  • Марина Порошенко
  • Роман Грищук
  • Олексій Кучеренко
  • Андрій Іллєнко
  • Сергій Притула
  • Юрій Левченко
  • Свій варіант
Переглянути