27 серпня 1910 року в македонському місті Скоп'є народилася мати Тереза. Католицька черниця півстоліття допомагала бідним і знедоленим. Світ бачив її в білому сарі, з накидкою з блакитною облямівкою та сандалях на босу ногу. В цьому ж одязі і взутті в 1979 році була на врученні Нобелівської премії. A гроші, які мали витратити на банкет, попросила передати нужденним. Мати Тереза мала ріст всього 150 см і вагу 45 кг.
Днем свого народження мати Тереза вважала 27 серпня, коли її охрестили. Її справжнє ім'я - Агнес Гонджа Бояджиу. Народилася в сім'ї католиків, хоч більшість албанців дотримувалися ісламу. Її батько був співвласником великої будівельної компанії, успішним торговцем і членом муніципальної ради. Часто подорожував, знав багато мов, цікавився політикою.
Агнес в дитинстві була маленькою товстункою. Дома її називали Гонджою, що в перекладі з албанської означає "бутон квітки". В неї були старший брат Лазар та сестра Агата. Мати була надзвичайно красивою жінкою. Щодня ходила з дітьми в костел, допомагала проводити служби Святій Діві Марії.
Коли Агнес було 9 років, за нез'ясованих обставин загинув її батько. Існує версія, що його отруїли югославські поліцаї. Він був активним діячем албанського визвольного руху і боровся за приєднання міста Скоп'є до Албанії. Залишившись з трьома дітьми, мати шила весільні сукні, вишивала й бралася за будь-яку роботу. Знаходила час для виховання дітей. Доглядала за сусідкою-алкоголічкою, піклувалася про вдову з шістьома дітьми. Іноді замість неї цю роботу виконувала Агнес. Коли вдова померла, її діти росли в будинку Бояджиу. Тут завжди знаходили притулок бідняки.
Невдозві брат Агнес Лазар виграв стипендію для навчання в Австрії, сестра Агата вступила в приватну школу. Агнес навчалася в державному ліцеї. Сестри співали в церковному хорі. Агнес допомагала священику, який не знав мов, читала про словенські та хорватські місії в Індії. Дівчинка щороку здійснювала паломництво до Чорногорії. Там 12-річною біля ікони Пресвятої Діви Марії вперше відчула заклик до служіння Богу. Агнес розповіла матері й сестрі. Тоді їй не хотілося ставати черницею. Згодом запитала у священика, як вона може бути впевнена в тому, що дійсно чула голос Божий.
"Прислухайся до своєї душі. Якщо ти насправді щаслива, що Бог покликав тебе служити Йому і ближньому твоєму, значить, це дійсно був поклик. Радість в твоїй душі - це той самий компас, який вкаже тобі дорогу в життя", - зазначив священик.
У 1928 році Гонджа закінчила середню школу. На вибір життєвого шляху на неї вплинуло братство Благословенної Діви Марії. Організація допомагала бідним в різних країнах. Юна Агнес Гонджа знову почула внутрішній голос. Він закликав її стати місіонеркою в Індії. Вона зважилася "відправитися і повідати про життя Христа людям". Вступила в конгрегацію місіонерок та ірландський орден сестер Лорето. 25 вересня на вокзалі її проводжали друзі, однокласники, сусіди, мати і сестра. У всіх на очах були сльози.
В Дубліні, де розмістився орден сестер Лорето, 18-річна Агнес два місяці вивчала англійську. А 1 грудня відпливла до Калькутти. Переїзд був дуже довгим і виснажливим. Із Калькутти вона попрямувала в передгір'я Гімалаїв, де стояв монастир ордена сестер Лорето. Тут Агнес провела термін послушництва, готуючись до постригу в черниці. В 1937 році стає монашкою з іменем Тереза. Викладає кілька предметів у школі Святої Анни в Калькутті. А згодом стає директоркою закладу. Терезу відвідують найрізноманітніші бачення її майбутньої благодійної справи.
10 грудня 1946 року почула в поїзді голос Христа. Про це повідала архієпископу Пар'є: "Його наказ звучав неймовірно чітко. Я повинна була покинути монастир і допомагати бідним, живучи з ними під одним дахом, просвіщаючи їх світлом Євангелія. Хоч поняття не маю, як доглядати за хворими, але обов'язково навчуся. Адже поки ми зволікаємо, гинуть душі. Благословіть мене почати". Пар'є відповів, щоб вона йшла своїм шляхом.
Тереза одягла сарі і пішла в поселення, де жили жебраки. Так почався її шлях. Терезу неабияк потрясли нескінченні страждання і злидні людей з бідних кварталів. У своїх щоденниках писала, що її усмішка є великим покривом, за яким ховається неабиякий біль.
У 1952 році мати Тереза створила перший "Дім для помираючих". До цього спонукав випадок із хворою. Жінка вмирала посеред вулиці. Її вже гризли щурі. Мати Тереза дотягла хвору до лікарні, але там сказали, що ״для таких немає місць״. Вона заявила, що не покине бідолашну, допоки та не помре. Оббивала пороги муніципалітету, який надав їй колишній храм, де колись утримувалась жертовна худобина. Пацієнти поступали в жахливому стані. В одних рани кишіли хробаками, в інших застарілі бинти доводилося здирати разом з м'ясом чи проказа з'їла шкіру. Мати Тереза не звертала на це увагу, для неї всі вони просто потребували її допомоги. У 1955 році створює перший притулок для немовлят, яких викидали на смітники, маленьких інвалідів та сиріт. Так започаткувала систему дитячих притулків ордену Милосердя. Зворушені любов'ю матері Терези сюди з'їжджалися благодійники з усього світу. Були впевнені, що їхні гроші підуть стражденним і незаможним.
В 1949 році до матері Терези приєдналися 12 колишніх учениць. Їхня власність - сарі, сандалії і тоненький матрац. Хоч не всі сестри витримували таке життя в Ордені Милосердя. Адже мати Тереза була до них вимоглива, могла проявляти жорсткість і різкість.
"Вона наказувала нам брати на руки вмираючих дітей і тримати до самого останнього подиху. Іноді ми не випускали їх цілодобово. Але часом траплялося чудо, малюки воскресали", - згадувала одна з перших помічниць матері Терези.
За щоденною метушнею матері Терези і її сестер спостерігав один журналіст. В нього мимоволі вирвалося, що не робив би це і за мільйон доларів.
"За мільйон і я б не зробила, тільки безкоштовно, з любові до Христа", - відповіла мати Тереза.
За статутом Ордена Милосердя, настоятелька нарівні з усіма повинна просити милостиню. Якось мати Тереза попросила в пекаря хліба, а він плюнув їй прямо в простягнуті долоні.
"Я збережу ваш дар, але не можна мені отримати ще щось для голодних дітей?" - відповіла Тереза. Осоромлений пекар відтоді постачав Орден Милосердя хлібом.
В 1964 році мати Тереза була представлена Папі Павлу VI, після чого центри Ордена Милосердя починають відкриватися по всьому світу. Сама мати Тереза мешкала в похмурому сірому будиночку. Вікна спальні з вузьким залізним ліжком виходили на жваву магістраль. Вставала о 4.40, молилася і тут же приймала відвідувачів. Двері її оселі ніколи не зачинялися. Часом там панував такий галас, що мати Тереза не могла розчути своїх відвідувачів. Вона не визнавала ні пральних машин, ані вентиляторів, ані будь-яких інших досягнень цивілізації. Їздила лише третім класом, беручи з собою грубу корзинку, яку зробили знівеченими руками прокажені діти. Коли Папа Римський подарував матері Терезі лімузин, вона його продала і побудувала притулок для розумово відсталих.
В 1971 році в Вашингтоні мати Тереза захищає дисертацію з богослов'я. А в 1997 році їй була присуджена Нобелівська премія. Приймаючи нагороду в ім'я "небажаних, нелюбимих і не приголублених", вона була одягнена все в тому ж сарі і сандалях на босу ногу. Журналісти тоді кепкували, що на матері Терезі був одяг за один долар. Кошти, які повинні були бути витрачені на банкет, вона попросила передати "моїм людям". Полем її діяльності були і гарячі точки планети: Північна Ірландія, Південна Африка, Ліван. У 1982 році під час облоги Бейрута мати Тереза переконала армію ізраїльтян і палестинських партизанів припинити перестрілку, щоб дати їй час вивезти 37 дітей, закритих у фронтовому госпіталі. Радянський Союз дізнався про матір Терезу у 1988 році, коли приїхала в Спітак, який знищив землетрус.
Здоров'я матері Терези було дуже слабке. В неї були поламані ребра, перехворіла на малярію, турбували постійні напади кашлю. Мала серйозні проблеми з серцем, яке працювало з кардіостимулятором. Все це приховувала роками. 5 вересня 1997 року з нею трапився черговий інфаркт. В цей час у всьому будинку вимкнулося світло. Прибулий лікар так не зміг підключити дефібрилятор, адже відключився навіть запасний генератор. Незадовго до цього мати Тереза сказала своїй подрузі: "Я свою справу зробила".
Матір'ю Терезою в 111 країнах було створено 400 відділень Ордена Милосердя. В дитячих будинках, клініках для лікування СНІДу працювало 30 тисяч співробітників. У 2003 році Католицькою Церквою мати Тереза була зарахована до лику блаженних.
Цитати матері Терези про життя:
Життя - це шанс, не упусти його.
Життя - це краса, дивуйся їй.
Життя - це мрія, здійсни її.
Життя - це борг, виконай його.
Життя - це гра, так грай.
Життя - це любов, так люби.
Життя - це таємниця, розгадай її.
Життя - це трагедія. витримай її.
Життя - це пригода, зважся на неї.
Життя - це життя, врятуй його.
Життя - це щастя, створи його сам.
Не знищуй своє Життя.
3 
1
Коментарі