13 грудня 1963-го внаслідок побиття помер український поет-шістдесятник Василь Симоненко.
Симоненко народився 8 січня 1935-го у селі Біївцях на Полтавщині в селянській родині. У 3 роки почав опановувати грамоту, у 5 написав першого вірша. Після закінчення 10-тирічної школи у селі Тарандиці протягом 1952-1957-х навчався на факультеті журналістики Київського державного університету.
Після закінчення навчання одружується на черкащанці Людмилі Півторадня. Працював журналістом у газетах "Черкаська правда" й "Молодь Черкащини". На початку 60-х став активним членом Клубу творчої молоді. Потрапляє під нагляд КДБ.
1962-го вийшла його перша збірка "Тиша і грім". Улітку 1962-го міліціонери заарештували та жорстоко побили Симоненка на залізничній станції iм. Тараса Шевченка у Смілі на Черкащині.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поет Василь Симоненко знайшов у Києві місця поховань розстріляних НКВС
Василь Симоненко написав літературні казки "Цар Плаксiй i Лоскотон", "Подорож в краïну Навпаки", "Казка про Дурила". У них влада бачила критику радянського уряду. Його твори за життя не видавали.
На початку вересня 1963-го Симоненко потрапив до лікарні через рак нирок. У ніч з 13 на 14 грудня 1963-го помер. На момент смерті йому було 28 років. Похований на центральному цвинтарі Черкас.
#ЦейДень 13.12.1963 - внаслідок побиття (На думку друзів поета, це побиття було не випадковим) помер Василь Симоненко, визначний український поет-"шістдесятник" (Живий голос Василя Симоненка) pic.twitter.com/Ev9Fc6Zfe9
— History Ukraine (@History_Ukraine) December 12, 2018
19 листопада 1989-го до Києва повернули тіла політв'язнів Юрія Литвина, Василя Стуса та Олекси Тихого. Тіла везли з цвинтаря концтабору №16 біля села Кучине Пермської області Росії.
2 
1
Коментарі