Українець порушив заборону китайського імператора

5 березня 1860-го на Буковині, в містечку Радівці - тепер Сучавського повіту Румунії - народився майбутній лікар генерального штабу флоту Австро-Угорщини та український меценат Ярослав Окуневський.

Закінчив медичний факультет Віденського університету, де за високу стипендію зобов'язався служити у флоті імперії військово-морським лікарем. Той базувався у містечку Пула в Хорватії. Звідти Ярослав і розпочав свої службові мандри світом на військових кораблях "Аврора", "Мінерва", "Радецький", "Кайзер Франц Йосиф І". Дослужився до звання, що прирівнювалося до генерал-майора.

Побував у Італії, Іспанії, Греції, Туреччині, Ємені, Індії, на Цейлоні, в Китаї, Сингапурі, Єгипті, Марокко, Занзібарі та на Криті. Піднімався на вулкан Етна та на гору Тигровий пагорб, що в Гімалаях, відвідав великі піраміди. Особисто бачив багатьох європейських та азійських правителів - чорногорського князя Ніколу Петровича-Негоша, італійського короля Умберто І, іспанського короля Альфонсо ХІІІ. Був на прийомі в султана Занзібару Сеїда аль-Бусаїда та китайського імператора Ґуансюя. У палатах останнього навіть порушив дипломатичний етикет. Той забороняв дивитись на володаря Піднебесної через окуляри.

"Як же бути в Пекіні й не бачити обличчя імператора. Нехай вийде війна між Австрією та Китаєм, але я окуляри надягну", - вирішив він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пишні палаци та злиденні - як жили китайці 140 років тому

У мандрах любив порівнювати становище українців з іншими народами. Міркував про російську та європейську експансії в різні країни та їх наслідки. Свої погляди та спогади виклав у "Листах з чужини", що друкували у Львові та Чернівцях.

Із початком Першої світової війни, 1914-го, допомагав Товариству Українських січових стрільців. Очолював Українську санітарну управу. Жертвував значні кошти на українську справу. За три роки організував та очолив Українську Санітарну місію УНР у Відні. Направляв в Україну потяги з ліками, що шляхом розкрадали угорці. Встановлював контакти з Червоним Хрестом. 1919-го став головнокомандувачем у санітарних справах Державного Секретаріату ЗУНР. Створив у Коломиї 1-й Гуцульський полк морської піхоти.

Після завершення українських визвольних змагань жив у Городенці - нині у Івано-Франківській області - у брата, відомого адвоката Теофіла. Організував там лікарню, де працював звичайним лікарем.

Із життя пішов 24 жовтня 1929-го. Тоді польські газети надрукували, що повісився через родинний розлад. Насправді мав проблеми із серцем та переніс важку операцію на плечі. Похований у Городенці. За радянської влади надгробок неодноразово знищували. Його відновили лише 2010 року.

Більше про Ярослава Окуневського читайте у журналі "Країна" за 3 березня 2020 року.

×