У сусіднє село лише із дозволом міліції - показали унікальні документи першої половини XX століття

9

Фото: Валерій Шмаков

Спеціальний дозвіл міліції для поїздки в сусіднє село потрібно було брати в 1950-х роках жителям сіл. Про це кореспонденту Gazeta.ua розповів 72-річний львів'янин Володимир Літинський. Має таку довідку у колекції документів своєї родини та односельчан із села Велика Білина Самбірського району на Львівщині.

У селі Велика Білина 1944-го відновилася радянська окупація, яку встановили із початком Другої світової у вересні 1939-го (з червня 1941-го по серпень 1944-го Дрогобицька область, до якої входила Самбірщина, окупована Німеччиною. - Gazeta.ua). У той час сільському населенню, що працювало у колгоспах, не дозволяли переїжджати до іншої місцевості. З 1935-го до 1974-го колгоспникам не видавали паспортів, що і обмежувало їхню свободу пересування. Якщо без дозволу з міліції залишали місце проживання, то мали платити штраф до 100 карбованців і негайно повертатися додому. За повторне порушення могли на 2 роки посадити до в'язниці. Спеціальний дозвіл від міліції, аби поїхати на сесію до сусіднього села, отримала сусідка Володимира Літинського Євгенія Ільківна Білинська-Гродзь.

 

"Там вчилася у сільськогосподарському технікумі на бухгалтера. Після завершення навчання працювала мірником у колгоспі – розподіляла землю, хто з селян скільки має обробити. 1959-го вийшла заміж і народила сина. У колгоспі працювала до пенсії. Померла 2009-го", - розповідає Володимир Літинський.

 

 

 

 

 

"Петро Літинський - мого батька брат. Мали ще одного брата Миколу 1892 року народження. Микола у Відні закінчив медуніверситет 1924-го. Вивчився на лікаря-терапевта. Отримав диплом, але потім мусив його нострифікувати у львівському університеті, бо Львів перейшов до Польщі і вже не визнавали тут австрійські дипломи. 1926-го закінчив львівський університет", - каже Володимир Осипович.

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вивчають унікальний фотоальбом КДБ

"Микола Літинський-Піскурович у часи Західноукраїнської народної республіки (1918-1919 роки) був повітовим лікарем Української галицької армії. За те його радянська влада арештувала 1920-го та відправила на заслання на східну Україну. Там, розповідав, його вважали за дуже доброго лікаря. Возили його, полоненого, каретою до місцевих КДБістів. Давали щедрі гостинці. Як повернувся звідти, то оселився у Львові. Взяв до себе дочку Петра і Петрунелії Дарину. Вона вчилася на філолога у львівському університеті. Як повернулися із заслання її батьки, то й їх приютив. Помер 1958-го", - продовжує.

 

×