"Непреривку" ввели в СРСР 27 серпня 1929-го під час Сталінської індустріалізації. Так називали тиждень, що складався з 5 днів - "п'ятиденку". Нею замінили звичний 7-денний тиждень. Відтоді робітники мали 4 робочі дні та 1 вихідний. Таким чином більшовики прагнули встановити безперервність роботи на всіх підприємствах.
Нововведення отримало назву радянський революційний календар. Кожен день тижня такого календаря мав певний колір, якому відповідав працівник. Робочі дні п'яти груп відзначалися у календарі жовтим, рожевим, зеленим, червоним і фіолетовим кольорами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ввели кримінальну відповідальність за запізнення на роботу
Нова система дозволяла майже повністю виключити простої на виробництві через вихідні. Недоліком було те, що працівники мали 2 вихідні у 10 днів, а не у 7, як було раніше. Також це значно впливало на родинні стосунки, адже вихідні могли не співпадати.
Новий календар, окрім промислової вигоди, мав й ідеологічну. Більшовики планували знищити християнський недільний цикл із п'ятницями, суботами та "воскресєніями". Дні позбавлялись традиційних назв, натомість називались: перший день "п'ятиденки", другий... Рік складався з 72 "п'ятиденок".
Календар ліквідували 1940-го постановою "Про перехід на 8-годинний робочий день і 7-денний робочий тиждень". Таким чином він проіснував 11 років. Згодом "п'ятиденкою" почали називати традиційний робочий тиждень від понеділка до п'ятниці.
Перший 5-річний план прийняли 23 квітня 1929-го під час 16-ї конференції ВКП(б). За його допомогою хотіли провести швидку індустріалізацію протягом 1928-1933-х. Повністю 5-річний план виконаний не був.
В Україні почали будувати ДніпроГЕС, Харківський тракторний завод, Краматорський машинобудівний завод, "Криворіжсталь", а також металургійні заводи у Маріуполі та Запоріжжі. Нові підприємства вивели Україну на рівень великих індустріальних країн Європи. Промисловий потенціал 1940-го всемеро перевищував показник 1913-го.
7 
1
Коментарі